19.03.2010 Душа абсурду
Великоруси вірять, що паскудство життя — це те випробування, яке вони мають пройти, це щось кармінне, а тому природне. Карма — це не індійське, а питомо великоруське філософське поняття. І, йдучи по гвіздках, як індійські йоги, цей народ здобуває себе. «І думаєш серед усієї цієї пишноти: Спасибі, Боже, за науку, спасибі за випробування» (С.8). Зрештою, «у великоруса щодня апокаліпсис. Він до цього звик» (С. 49). Такі цитати приходять на пам'ять Дмитру Дроздовському, який міркував над перекладом книжки Віктора Єрофєєва "Енциклопедія російської (великоруської) душі". Автор перекладу - В. Шкляр.
|
|
|
 |
Про проект | Думки | Відгуки | Лінки | Архів
 |
Статті |
 |
20.03.2010
Нам, напівкровкам, прийшов час визначитися Ерзянський народ продовжує боротьбу за виживання в умовах тотальної "росіянизації" та "мордвинізації" свого етносу. Практично позбавлені власних ЗМІ, без можливості навчати дітей рідною мовою на землях предків ерзяни ведуть боротьбу із кремлівсько-мордовською окупацією практично підпільними методами – газети з рук в руки, ідею з вуст у вуста. |
 |
19.03.2010
Душа абсурду Великоруси вірять, що паскудство життя — це те випробування, яке вони мають пройти, це щось кармінне, а тому природне. Карма — це не індійське, а питомо великоруське філософське поняття. І, йдучи по гвіздках, як індійські йоги, цей народ здобуває себе. «І думаєш серед усієї цієї пишноти: Спасибі, Боже, за науку, спасибі за випробування» (С.8). Зрештою, «у великоруса щодня апокаліпсис. Він до цього звик» (С. 49). Такі цитати приходять на пам'ять Дмитру Дроздовському, який міркував над перекладом книжки Віктора Єрофєєва "Енциклопедія російської (великоруської) душі". Автор перекладу - В. Шкляр. |
 |
19.03.2010
Топеліус. Ще раз українською "Однією з улюблених «казкових книжок» мого дитинства була «Адальмінина перлина» – збірка казок фінського письменника Захаріуса Топеліуса, переказаних (як з’ясувала вже дорослою) українською мовою зі шведської Ольгою Сенюк. Цю книжку з чудовими малюнками Софії Карасси-Корбут видала «Веселка» ще у далекому 1966 році", - пише Юлія Джугастрянська на сайті Літакцент. І от тепер - нове видання легендарного Топеліуса, у Львові. |
19.03.2010
Про Фінляндію - по-шведськи, а потім по-українськи У Львові презентували український переклад книжки “Історія Фінляндії” професора Гельсинського університету Ґенріка Мейнандера, який написав її шведською мовою. Автор прекрасного перекладу - Наталія Іваничук, яка вже брала участь у подібній презентації у Києві. Однак не тільки за це видання наш читач має бути вдячним перекладачці, а й за знайомство з іншими цікавими іменами скандинавської літератури, вказує Львівська газета в інтерв'ю з пані Іваничук. |
 |
19.03.2010
А. Смілінгіс: Нацисти частенько навідувалися у табори Республіки Комі Колишній в’язень ГУЛАГу, краєзнавець Анатолій Смілінгіс продовжує пошуки поховань загиблих у сталінських концтаборах на території Республіки Комі. Протягом кількох десятиліть він подорожує місцями «лагпунктів». За ці роки ним та його дружиною Людмилою Корольовою виявлені десятки місць масових поховань розстріляних і померлих від хвороб в’язнів. Але найцікавіша знахідка - таборовий аеропорт. Для союзних Сталіну нацистських "спеців". |
|
 |
Думка |
 |
Я украинец, но хотел бы выучить эрзянский язык 20.03.2010 / 20:26
Я украинец, 33 года. Живу на западной Украине в г. Мостиська Львовской области, на самой границе с Польшей. Мой отец родом с Пензенской области из мордовской деревни. До 1991 года регулярно ездил с отцом на его родину. Немного понимаю эрзянский язык, но хотел бы выучить лучше, ближе познакомиться с культурой. Хочу приобрести самоучитель эрзянского языка, выписать вашу газету... Великій привіт з України!
Газета "Ерзянь Мастор" (http://www.erzia.saransk.ru/), гостьова книга
Всі думки
|
 |
Відгуки |
 |
Весна (Київ) 2010.03.18 / 12:07
Поливаю своє дерево.
Шукаю у кроні гілку,
Давно необачно зрізану.
Що ж я про неї знала?
Про тих людей, яких називали ми
Гальмонутими,
Повільними,
Неповороткими,
Морозними,
Із серцем,
Огорнутим в холод снігів.
Про землю їхню,
Куди писали ми в табори...
Поливаю своє дерево,
І діти мені дивуються.
Єдина опора – долоньки маленькі,
Показую їм:
Є місце на цій кроні,
Де два деревцятка, діти,
З'єдналися в гілці одній.
– А де тута гілка?
– У тата і мами!
– А ми тут нічого не бачимо!
– Якщо ви, діти, захочете, вона проросте...
І перший погладив деревце,
І другий до нього притиснувся,
А третій – цілунком стер слід від ножа.
Поливаємо з дітьми дерево –
І пробилася гілка на схід
Всі відгуки
|
 |
Наша кнопка |
 |
|