Статтi

Пензенських дітей повідомляють: мордва - людожери

"Мордвини-язичники настільки жорстокі, що у них рахується за ніщо людина, яка не вбивала собі подібних. Якщо хто-небудь йде у них по дорозі, несуть перед ним голови всіх, кого він убив, і чим більше голів, тим кращий він є. З черепів роблять чаші й охоче п`ють із них. Одружуватися той не може, хто не вбив людини", - щедро цитують Юліяна-мандрівника, що відвідав Країну Ерзян у середньовіччі, автори підручнику історії Пензенської області. При чому, наведений опис ніяк не коментується.

Для довідки: наведені брутальні описи середньовічного автора вміщені у підручнику "История Пензенского края". До них немає жодного коментаря. Дітям, що живуть на древніх ерзянських та мокшанських землях, залишають рідкісне право самим робити висновки про корінних мешканців Пензенської області Російської Федерації.

Між тим, питання канібалізму в історії ерзян має велику джерельну базу, пише публіцист Прокаєв в газеті "Ерзянь Мастор". Зокрема, "канібалами пращурів мордви (ерзян) вважав В. Томашек, чеський професор. Свою точку зору він обгрунтовував у етнонімі "мордва", яке, на його думку, складається з двох частин - mord (людина) та xwa (від компоненту <ва>, що означає <пожираючий>). Так виник етнонім mordxwa (мордва), що означає "людина, що пожирає", тобто, людина-людожер.

Незважаючи на те, що версія В. Томашека була піддана грунтовній критиці І. Смірновим, Ф. Бубріхом та іншими вченими, низка авторів продовжує спиратися на неї аби паплюжити мордву (ерзян). Причина виникнення вигадок про канібалізм мордви криється у смисловій стороні (семантиці) слова mоrdens, що утворене від старослов'янського слова мордва у лайливому значенні, що через готських мандрівників у VI ст. по Р.Х. трапилось готському історику готських королів Іордану (див. версію "По словарю В.Даля" на сторінках газети "ЭМ").

Якщо у слові "мордва" вказано на ознаку людини з лайливим значенням ("мордатий" - пикатий, "мордофіля", тощо), то у німецькій мові (у готській також) morden означає млоїти, мучати, мордувати, а mordens означає людей (мордани), що мають жорстоку вдачу. Іншими словами, у самій семантиці слів morden та mordens закладено негатив. Саме він дав привід вважати пращурів ерзян жорстокими й, навіть, людожерами. Хоча, насправді, такими вони не були.

Ерзяни-мордва вели осілий спосіб життя, були працелюбними, гуманними. Це підтверджує їх культура, загальний розвиток - їх етногенез.

Треба зазначити, що вигадки про "морданів-людожерів" належать мандрівникам, історикам, що пишуть німецькою (готською), латинською мовами (Юліян, Гійома де Рубрук, тощо), і вони пращурів ерзян називали не "мордва", а "морда", "морданє", де корінь морд від слова "морда" зберігся. А екзоетнонім (прізвисько) "мордва" з`явився в українських літописах у XI ст., хоча, можливо, давні українці цим словом почали називати ерзян та мокшан набагато раніше. Від слова "морда" у великоруській мові можна утворити лише множину - "мордани" ("країна мордан").

Для того, щоб воно було уживаним у великоруській мові до кореня "морд" додали суф. -в- та закінчення -а (але не -"ва", що означає, начебто, компонент зі змістом, як це стверджують вчені мордвиністи).

К. Прокаєв

ВІД РЕДАКЦІЇ газети Ерзянь Мастор.
У журналі "Сура" (2006, №1, Пєнза) було надруковано статтю Алєксандра Крамоліна "Быть ли буртасскому краю". Від неї явно віє шовіністичним душком, а саме: викреслити під різними приводами, "висновками" з числа народів Поволжа та Уралу Ерзя та Мокша народи. Ця ідея стає зрощумілою з першої ж сторінки статті:
"Приклад з Болівією: яких тільки цивілізованих націй - етносів тут немає: тут мешкають німці, японці, іспанці, проте республіка як була серед найбідніших на континенті, так і залишається, й швидше за все залишатиметься такою доти, доки не утвориться новий етнічний сплав".

Маячня, проте отруйна, згубна ідея для корінного населення. Надто вже схожа вона на нещодавню drang nach Osten, пише редакція саранської газети "Ерзянь Мастор".

Газета Ерзянь мастор