Статтi

Поки є "русскіє" - водь не помре

Обиватель «однієї шостої» буде приємно здивований. Країна, яку, згідно з соціологічними дослідженнями, громадяни РФ вважають своїм ворогом № 2 (після США), виявляє живий інтерес до її етнічного коріння.Мова йде про Грузію. Точніше, про Інститут сходознавства Академії наук, де оприлюднено перше для країни дослідження про водську мову. Його підготував Фьодар Ражанскій за підсумками останніх експедицій в села Ленінградської області (Кракольє і Лужици).

Доповідь "Складнопідрядні речення у водській мові", мабуть, не приніс значущих відкриттів для світової водістики. Власне, таких цілей і не ставив Ражанскій - після "проорювання" водського мовного поля академіком Арісте і фінським ученим Кеттоненом, зробити це важко.

Проте дослідникові вдалося зафіксувати низку цінних деталей, які проливають світло на передсмертну поведінку мов фіно-угрів, - в великороськомовному середовищі. Встановлено: не зважаючи на тенденцію спрощення складних синтаксичних конструкцій, дуже мало типів складнопідрядних речень водь калькує з великороської. І це - у носіїв неписьменної мови в ХХI столітті!

"Периферійними" для водських людей похилого віку виявилися лише мовні конструкції, які висловлюють Причину і Поступку. Особливо розчулило Ражанского уникнення слова "хоч". Воно або передається водянами по-великороськи, або зовсім ігнорується (використовується речення іншого типу): "Він багато працює, а грошей отримує мало". Тоді як треба було б: "ХОЧА він багато працює, але отримує мало".

Ражанскій наполягає: ці факти мають типологічну і когнітивну цінність.

Ще б пак! Це золотий ключик до мовних переваг, які важко пояснити, великоросів - по суті, вчорашніх фіно-угрів. Знаючи такі прикмети вмираючих мов, можна напевно "вираховувати" в сучасних "слов'янах" колишніх вожан - ХОЧ і в четвертому-п’ятому поколінні.

Подібними дослідженнями, але в складнішій ситуації, займався і представник ще однієї "недружної" держави - України. У 70-х роках минулого століття Орест Ткаченко шукав сліди мєрянської кальки, але - в російській мові. Оригінальна методика, інтуїція, помножена на феноменальні мовні знання, дала йому можливість написати, а в 1985 році і захистити докторську дисертацію - "Мерянский язык".

Ось тільки в живих вчений вже не застав жодного мєряніна – принаймні такого, який би знав мову. Але аналіз конструкцій речень на пост-мєрянських територіях дав приголомшуючий результат. В купі з "дивною фонетикою", "фєнєй" і суто фінським просторовим мисленням велокоросів (наприклад, їх розумінням різниці конструкцій "в саду" і "в саде"), підвели ученого до небезпечної межі. У слух він цього "на захисті" не сказав, але всі зрозуміли: великороси - небагато-немало - "складнопідрядна" водь...

Чи то від туги, чи то від щастя один з наукових опонентів Ткаченко присвятив йому і його естонському однодумцеві Арісте таку епіграму:

Да, сумел, в известной мере,
Нам коллега доказать,
Что Москву назвала МЕРЯ,
А не балтская Голядь.
И за это вот веселье Аристэ,
а с ним Орест На Сибирь поедут,
верю, Савроматам под арест....

Чи писали вірші грузинські колеги, прослухавши доповідь Ражанского, невідомо.

Ожомасонь Кірдя, Kominarod.Ru

Довідка: Водь (самоназва — вадьялайн), народ прибалтійсько-фінської групи, що мешкає в Російській Федерації, Кінґіссєппський район Лєнінґрадської області. Чисельність за переписом населення 2002 року складає близько 70 чоловік.
Водська мова прибалтійсько-фінської підгрупи фіно-угорської групи уральської сім'ї мов. Згідно з класифікацією ЮНЕСКО мова належить до майже вимерлих.
Першорядним завданням на даний момент залишається збереження і розвиток водської мови і культури, підвищення самомосвідомості. Своєї державності не мають.