Статтi

Україну без помпи відвідав Арво Валтон – „естонський Іван Франко”

У закарпатському Ужгороді тихо і дуже скромно відбулася непересічна культурна подія. Давнє місто відвідав живий клясик, найвідомішій письменник сучасної Естонії Арво Валтон. На жаль, пересічному громадянину це ім’я навряд чи щось скаже. Небагато знають і українських клясиків-сучасників, а про далеку Естонію - й поготів, констатує журналіст Олег Супруненко.

Тим більше, що маємо рідкісний приклад співпраці наших діячів від літератури з „їхнім”. Справа в тім, що у вересні в Ужгороді, у приватній друкарні Романа ПОВЧА, за підтримки фонду Еесті Култууркапітал (перекладу назва фонду, здається, не потребує - а ще кажуть, естонська мова така ж тяжка, як і угорська...) вийшла збірка Арво Валтона українською мовою – „Батьківське щастя”. А переклали естонця Микола (Міклош) Антоненко (старший викладач кафедри угорської філології УжНУ) та відомий у Закарпатті поет Іван Петровцій (добре це чи ні, але в першу чергу Петровція впізнають за збіркою його „соромницьких” віршів „Бітанговскі співанки”, що була видана на початку нашого століття у Словаччині і стрімко розійшлася).

З нагоди візиту Валтона до України й відбулася дводенна науково-практична конференція з фіно-угрознавства, організована Ужгородським національним університетом, що проходила у місцевому Центрі гунгарології. Окрім студентів та викладачів кафедри угорської філології, були цікаві гості з Києва, Будапешта та Російської Федерації, ну і звісно, сам естонський письменник Арво Валтон із дружиною Тійною. А чому саме угорської філології? Та тому, що Ужгород залишається практично єдиним в Україні науковим центром, в якому на професійному рівні досліджується література фіно-угорських народів, а через неї, опосередковано, й політична історія цих народів, які переважно не мають власних держав та часто знаходяться на межі вимирання, мусять виживати в умовах глобалізації, асиміляції та екологічної кризи. Адже з понад двох десятків народів фіно-угорської групи лише три спромоглись отримати держави – це Угорщина, Фінляндія і Естонія. Переважна ж більшість народів перебуває нині у складі Російської Федерації, де переживає важкі часи асиміляції, втрати мови, забуття культури. На все накладається хижацьке знищення природного середовища, в якому формувались ці народи – вирубуються карельські ліси, забруднюються розливами нафти землі північних народів ханти і мансі, отруюється викидами „великої хімії” природа Удмуртії, а мордовські землі в радянській час стали місцям скупчення концтаборів – і для політичних репресованих, і для кримінальних злочинців, із усіма наслідками такого „господарювання” на багатій, хоч і суворій землі. Найпершою ж страждає мова, яку забувають і молоді, і старі представники угро-фінів.

Про її відродження годі й казати. В Удмуртії, наприклад, удмуртську мову вчать факультативно як ... другу іноземну. (Про це розповіла учасникам конференції удмуртська поетеса Муш Наді, якій, як і іншим її колегам, всіляко сприяє у видавництві та популяризації творчості естонець Арво Валтон). І це на тому тлі, що Росія – це наскрізь фіно-угорська територія, навіть назва „Москва” – слово з цієї мовної групи, і першими її мешканцями були як слов’яни, так і нащадки угрів.Але проблеми мають не лише російські угро-фіни. Британські шотландці та валійці (провінція Уельс) також далекі родичі цих народів – і скільки вже століть мало хто там знає свою рідну мову, яка зовсім не „інгліш”.

Іспанські баски, французькі бретонці також відчувають вплив асиміляції – це глобальна проблема. Експерти інституту живих мов дійшли висновку, що кожні два тижні у світі зникає одна мова. 40 % мов світу знаходяться на межі вимирання, а до кінця століття зникне половина усіх мов. Нині 80 % населення Землі розмовляє трьома мовами – англійською, китайською і російською, не залишаючи шансів на виживання „дрібним” мовам.

Саме тому такою важливою є громадська діяльність Арво Валтона, який не лише зберігає мову власного, естонського, народу, але й усіляко сприяє розвитку мов братніх народів. Шукає кошти і видає збірки книжок удмуртських, марійських, комі та інших мов. Згадана удмуртська поетеса Муш Наді продемонструвала унікальну збірку власних віршів, видану відразу на чотирьох мовах – рідною, а також англійською, російською та естонською, за сприяння Арво Валтона.

Не випадково гість з Києва, редактор унікальної газети „Уграїна”, яку видає Київське товариство культури народів фіно-пермської групи і не менш унікального однойменного сайту „Уграїна”, Ростислав Мартинюк у своєму виступі назвав Валтона естонським Іваном Франком і закликав українських діячів культури наслідувати його приклад. Бо тільки сильна нація, якою прагнуть бути свідомі українці, може допомагати іншим народам, яким у житті пощастило ще менше. Чому саме Франком?

За таку ж титанічну працю у багатьох сферах життя (література, громадська діяльність, політика), з тою хіба що різницею, що Іван Франко працював на благо однієї великої нації – українців, тоді як Арво Валтон допомагає багатьом малим.

(Трохи про „Уграїну”: засновник цього проекту намагається довести до українців необхідність усілякої підтримки угро-фінських народів. „Уґраїна — це перший фіно-угорський портал для українців. Складається із стрічки новин, статей, понад 20 енциклопедій - за кількістю фіно-угорських країн. Сайт виходить з того, що Росія - фіно-угорська країна. Сайт підтримує етнічних великорусів як упосліджену фіно-угорську націю. Сайт є рупором ерзянських, вепських, карельських, мерянських, марійських націоналістів і майданчиком для формування спільної україно-фіно-угорської політики в світі. Сайт формує осмислену українську політику на східному напрямку, бореться проти нездорової фіно- і великорусофобії, кличе Україну до союзу з православними фіно-угорськими країнами Євразії проти всякої несвободи. Сайт працює на ерудицію українців та апелює до їх Призначення. Парадокс, але в нинішній хохляцькій "Украине", що мімікрує під Росію, самій Росії місця нема - вона підміняється Україною. Так і весь фіно-угорський світ - він підмінений якоюсь безкінечною Малоросією в самій Російській Федерації. Доторкнись до історії аборигенів Всесвіту — фіно-угрів. – це маніфест сайту „Уграїна” http://ugraina.org )

В ході науково-практичної конференції присутні дізналися, що угорські вчені Закарпаття (а Закарпаття є єдиною територією в Україні, де компактно проживає близько 150 тисяч угорців) виступають за відкриття окремого факультету угорської мови та літератури в Ужгородському національному університеті. В разі позитивного вирішення цієї пропозиції на факультеті можна було б відкрити кафедру східних фіно-угорських мов і літератур. Класик естонської літератури Арво Валтон висловився у тому дусі, що готовий навіть регулярно приїздити в Україну, аби прочитати тут курс лекції студентам, які будуть цікавитись літературою народів, що стрімко зникають з етнічної карти світу. Відтак, в Ужгороді могла б почати формуватись еліта українського фіно-угрознавства, яка, в свою чергу, могла б стати частиною науки про нашого найбільшого сусіда – Російську Федерацію, територію маловідомої фіно-угорської цивілізації.

Довідка „Хайвею”. Арво Валтон - естонський письменник, драматург, кіносценарист. Народився 1935 року. У дитинстві разом із батьками був депортований до Сибіру (м. Сусуман Магаданської області РСФСР, у засланні жив з 1949 по 1954 рік). Після дозволу повернутись до Естонії навчався у Таллінському політехнічному інституті, згодом, у 1967 році, закінчив московський Всесоюзний державний інститут кінематографії (славетний „ВГІК”) за фахом кінодраматурга. Працював редактором на студії «Таллінфільм», написав сценарій до фільму «Остання реліквія», що став лідером кінопрокату СССР 1971 року.

Основна діяльність – письменництво. Валтон став новатором у консервативній до того естонський прозі, експериментував із словом у жанрах від реалізму та афоризмів до сюрреалістичних новел. За творче життя видав 55 книжок – збірок сатиричних, філософських, афористичних творів. Перекладач літератури фіно-угорськими мовами (з марійської, удмуртської та мови народу комі). Президент Міжнародної асоціації фіно-угорських письменників. Був депутатом парламенту (Рійгікогу) Естонії після відновлення незалежності цієї держави у 1990 році. В незалежній Україні видався двічі – обидва рази в Ужгороді, у 2005 році і нинішньої осені.Трохи афоризмів Арво Валтона з нової збірки „Батьківське щастя”:

За кожними дверима може бути рай. Для цього потрібно тільки одне: щоб ти туди не зазирнув

Так, ти коваль свого щастя, проте ковадлом та молотом часто є інші люди.

Звичаї всіх народів хороші. Поганими вони стають тоді, коли їх починають нав’язувати іншим народам.

Громадською думкою в той час було мовчання.

Захищаючи права людини, було знищено не один народ.

Чим менше в лозунгу сенсу, тим він більш зрозумілий.

Найкраще запам’ятовуються речі, які потрібно б забути.

http://h.ua/story/63174/