Статтi

Україна виховала нового ерзянського клясика

У столиці Республіка Мордовія відкрилася перша персональна виставка 28-річного художника Валєнтіна Короткова. Його картини розмістилися у найпрестижнішому залі країни - Музеї живопису ім. Стьопана Ерзі. Цьогоріч молодий ерзянський митець повернувся із України, де закінчив Харківську академію дизайну та мистецтв. Ерзянські критики твердять, що український вихованець вже перевищив за майстерністю батька - відомого художника-реставратора Стьопана Короткова.

Офіційна газета "Известия Мордовии" підготувала репортаж про виставку Валєнтіна Короткова і перше запитання адресувала батьку митця:

– Вирастили конкурента. Творче змагання із близькою людиною не жахає?

– Аніскільки, – рішуче махаю рукою батько. – Навпаки, Валькові успіхи – це моя головна перемога! Він – моє головне творіння. Я пишаюся, що ми з дружиною виховали такого сина. І буду щиро радий, якщо він у творчості доб'ється більше, ніж я, - каже художник Стьопан Коротков.

Про вибір життєвого шляху Валєнтін ніколи особливо не замислювався. Він буквально зростав серед скульпутр Ерзі, живописних творів Сичкова та Макарова, графіки Фалілєєва.

Батько Стьопан Коротков завжди працював реставратором у мордовському Музеї живопису, і маленький син більшу частину часу проводив у батьківській майстерні. Музей став для Валєнтіна рідним домом. Він і все навколо сприймав не інакше, як його ровісники - захоплювався роком, складав вірші, співав, акомпонуючи на гітарі. Але при цьому завжди малював.

Спочатку пензлі, олівці, фарби заміняли йому дитячі іграшки. Це помічали навіть дорослі дяді та тітки-мистецтвознавці. І Господь відміряв великий талант сину Стьопана Короткова. Але одних талантів мало: "Він подиву гідний трудяга, - кажуть про молодого колегу митці Людміла Колчанова та Віктор Бєднов. - Адже на виставці лише мала частка робіт, а у майстерні, відкриємо секрет, ми бачили дуже непогані твори, які не потрапили в експозицію". Більше половини нинішньої експозиції датовані 2007 роком - значить дещо з цього доробку зроблено ще у Харкові, в Україні.

- Ні, цей рік у мене не дуже продкутивний, - критично оцінює результати Валєнтін. - Взимку поталанило з'їздити до Італії, весною махнули з товаришем на етюди в Крим. Там – сонце, море, курортники засмагають на пляжі. А ми раненько з ящиками етюдників і фарб тягнемося куди-небудь у гори. І під пеклом, до закату «в запой» пишем красоти довкілля. За півтора місяці кілька разів лише дозволили собі відволіктися, покупатися в морі...»Сотню етюдів за неповний рік Коротков вважає «непродуктивним». З цієї сотні натурних шкіців з'явився десяток самостійних картин, які він вирішив винести на загальний огляд".

«Вечір. Венеція», «Дощ. Венеція», «Набережна. Балаклава», «Ранок. Гурзуф», «Після дощу»... Його краєвиди, написані у кращих традиціях реялістичної школи, вражають якоюсь невимовною сповненістю повітрям і світлом, емоційною насиченістю.

Саранська молодь крутилась біля студентських натюрмортів Короткова («Червоний...», «... з гранатом»), прямо-таки пирскаючих від дивної радості. Фахівці нахвалювали його «вільну, впевнену манеру письма, смілий, замашний мазок, що летить»... І всі замислено вдивлялися у алегорічно-філософські картини – «Зима», «Весна», «Літо», «Ніч».

Після повернення з України в Мордовію молодому митцю Короткову запропонували роботу на 15 тисяч рублів. Валєнтін відмовився. Він обрав вільну творчість і скромну 5-тисячну зарплатню викладача дизайнерської майстерності у Мордовському державному університеті. Але і тут проблема. У федеральних вишах диплом Харківської академії не визнають. Україна – іноземна держава.

http://www.izvmor.ru/article_2489.html
Енциклопедія
Валєнтін Коротков:
http://www.ugraina.org/encyclopedia/read/3262.htm