Статтi

Найстарішому ерзянському письменнику - 93 роки!

Кузьма Абрамов - ерзянський поет, письменник та лінгвіст. Днями він відсвяткував поважний вік - 93 роки! Він народився ще в часи правління св. царя Ніколая, побував на Другій Світовій війні, де його поранили під Глуховом, в Україні. Потім - майже три роки німецького табору "Ляндвассер" у Нюрнберзі. Сталін не міг посадити всіх до концтаборів, тому Абрамова лишили на волі - творити нову ерзянську літературу. Він "не підкачав". Трилогії "Найман" (1957-1964) та "Степан Ерзя" (1980), драматичні твори помістили ерзян в пантеон великих європейських літератур.

Ще до війни цей живий клясик перекладав Тараса Шевченка - "Заповіт", "Чого мені тяжко, чого мені нудно", "Ой чого ти почорніло". Мабуть через це постать Абрамова завжди знаходила місце в українських довідниках і енциклопедіях (скажімо, в УЛЕ, ба навіть в теперішній ЕСУ). Вже на порозі свого 90-річчя він видав ґрунтовний тлумачний словник ерзянської мови "Валонь ёвтнема валкс". Одне слово - непересічна людина, яка реабілітувала ерзянську націю перед історією - дуже неприхильною до найпівденніших фіно-угрів. На жаль, офіційні бібліографи Абрамова воліють "по-совітськи" замовчувати драматичні сторінки біографії письменника, як і його внесок в українсько-ерзянський міжнаціональний діялог. Нижче пропонуємо "канонічну" біографію" іменинника, вивішену на сайті www.lib.e-mordovia.ru. Тяжкий взірець формального підходу до геніїв сучасности:

Народний письменник Мордовії (1985), лауреат Державної премії МАРСР (1977) Кузьма Григорович Абрамов народився 12 листопада 1914 року в селі Старі Наймани тепер Большеберезниківського району Республіки Мордовія в родині селянина.
Після закінчення ічалківської десятирічки (1933) вступив до Мордовського педагогічного інституту. Але після першого року залишив навчання. З 1935 року К. Абрамов працює вчителем Косогорської семирічної школи Большеберезниківського району, де й починається його літературна діяльність.
1938 - 1939 – працює в Мордовському книжковому видавництві редактором.
Осінь 1939 – призив до армії. Був курсантом Тамбовського військово-пехотного вчилища.
Учасник Другої світової війни.
1954 – заочно закінчив Мордовський педінститут.
Перша збірка віршів «Стихть» («Поезії») побачила світ ще до війни – 1940 року. Однак насправді літературний хист К. Абрамова розкрився у післявоєнні роки.
1951 – на сцені Мордовського державного театру було поставлено п’єсу «Од вий» («Нова сила»).
1952 – надрукована повість «Випускниця» («Надя») у альманасі «Літературна Мордовія». Важливим етапом творчості письменника були його оповідання, надруковані в 1959 – 1960 рр. у періодиці Мордовії та видані згодом окремими книгами («Рассказы», 1959; «Русые косы», 1961; «Ратор лейга» («По Алатырю»), 1962; «Комолявка» («Хмелинка»), 1962). У них розповідається про внутрішній світ сучасника, про життя працівників села.

Вагомий внесок К. Абрамова у розвиток національної драматургії. Морально-етичним проблемам присвячено його п’єси «Од вий» («Нова сила», 1951), «Сырнень зорюват» («Золоті зорниці», 1961), «Эрьванть эсензэ ормазо» («У кожного своя хвороба», 1968) тощо.
П’єсою «Эрьванть эсензэ ормазо» в 1998 році Мордовський національний театр відкрив свій сезон. Естетичне осягнення дійсності в жанрах оповідання, повісті, драми підготувало Абрамову грунт для написання роману-трилогії «Найман» (1957), «Ломантне теевсть малацекс» («Люди стали близькі», 1961), «Кача монь пачк» («Дим над землею», 1964). Це – перша мордовська трилогія. Вона присвячена найголовнішим етапам історії мордовського народу. Майстерність зображення дійсності та розкриття внутрішнього стану персонажів дозволяє говорити про великий внесок письменника до мордовської літератури.
Пізніше була трилогія «Эрзянь цера» («Син ерзянський», 1971, 1973, 1974) – про всесвітньо відомого скульптора С. Д. Нефьодова (Ерьзе). Нагороджена Державною премією МАРСР (1977). Великий читацький резонанс викликали його романи «Эсеть канстось а маряви» («Своя ноша неважка», 1967), «Велень тейтерть» («Дівчина з села», 1980).
Наприкінці 80-х рр. К. Абрамов з успіхом підкорював і новий жанр прози – роман-сказання. Так, про життя мордви кінця 12 – початку 13 ст. він розповідає в романі «Пургаз» (1988). Автор змальовує ерзянського князя Пургаза та близьких до нього людей у різних часових ракурсах, створює картини життя давньої мордви, що була подрібнена на велику кількість окремих родів, що часто ворогували між собою та вже не мали змоги захистити себе від руйнівної навали. Письменник через весь твір проводить ідею про те, що тільки єднання могло врятувати народ від фізичного винищення та зберегти духовні цінності.
Другий його роман-сказання «Олячинть кисэ» («За волю», 1989) змальовує боротьбу народів Середнього Поволжя проти царських воєвод та бояр у 1670 – 1672 рр., а також розповідає про ватажків повстання Акае Бєляєві та Альоні Арзамаській.
До 85-тиріччя письменника Мордовське книжкове видавництво надрукувало зібрання творів мордовського класика в 7 томах (російською мовою).
Творчий шлях К. Абрамова свідчить про наполегливі пошуки письменника, про творчу сміливість у вирішенні складних ідейно-художніх задач. Його творчість відрізняється справжнім новаторством, яке відбивається не тільки вреалістичному зображенні життя, в створенні глибоких національних характерів, так і в яскравості, оригінальності художніх форм та засобів.
К. Абрамов – член Спілки письменників СРСР (1949). Нагороджений орденами та медалями.

Твори
*Избранные произведения в трех томах. – Саранск, 2004.

Переклад з великоруської Яніни Моїсеєнко.

ОК