Статтi

Федеральне інформагентство сказало не все про саамів

Репортаж федерального інформагентства «Росбалт» виявився незвичайним як на мірки специфічної свободи слова в РФ. Адже журналісти спробували порушити замовчувані центральними ЗМІ проблеми корінних народів Російської Федерації. Приводом став «Міжнародний день саамі» у Мурманській області.

Як у них

Саами мешкають не тільки в Російський Федерації. Народ, колись панівний у більшій частині Фінляндії та Скандинавії, змушений був відступити на північ під тиском сильніших південних сусідів. Саами ніколи не мали власної державності, а нація, подібно до курдів, розділена поміж чотирьох держав: Фінляндії, Норвегії, Швеції та РФ.

Як правильно помітили федеральні журналісти, жодна з цих країн не зацікавлена в консолідації саамів та створенні єдиної національної адміністративної одиниці, тобто держави. Розірваність поміж кордонів вже призвела до розпаду колись єдиної саамської мови на десяток діалектів, носії яких часто не розуміють один одного.

Проте саами не здаються на милість колоніалістів: з 1953 року у Фінляндії, Норвегії та Швеції проводяться численні конференції з проблем саамів. 1956 року була створена Саамська Рада з 15 членів, до якої з 1992 року входять також представники східних саамів РФ.

У 1974 р. був заснований Саамський інститут.

У обох скандинавських країнах і Фінляндії працює окремий Саамський парламент (Народне зібрання). У 90-х роках з'явилися закони про мову, які певної мірою надають саамській мові статус державної.

У 1986 р. саамська конференція затвердила саамський національний прапор й гімн та правила їх використання. Протягом останнього десятиліття стан шкільної саамомовної освіти у Фінляндії, Швеції та Норвегії покращився. В цих країнах виходять саамські газети, журнали, книги, є радіо- та телепередачі.

Бенкет під час чуми

Вчора дві тисячі східних саамів нагадали світові про своє існування та свої претензії. Східний уламок нації на відміну від своїх чисельніших західних братів (у Швеції мешкає сім, а у Норвегії двадцять тисяч саамів) не має навіть тих невеликих привілеїв у галузі культури. На території РФ для саамів відсутні бодай мінімальні можливості національної освіти.

Найгострішою для кольських саамів є демографічна проблема. За даними «Росбалт», у неофіційній столиці Східної Саамії Ловозері між 1979 і 1987 роками з кожних 16 укладених саамами шлюбів, 11 були змішаними. При цьому, з 208 чоловіків репродуктивного віку, 119, тобто близько 60 %, не змогли знайти собі дружин.

Попри всі перепони кольські саами пам’ятають про свою національну приналежність. Недарма вчора, над обома столицями Східної Саамії – столицею колонізаторів Мурманськом та національною столицею Ловозеро – майоріли національні саамські прапори. Східні саами спромоглись власними силами видати книгу Аскольда Бажанова «Білий олень», яка описує історію та культуру саамського народу, та відкрити виставку «Родовід саамів» в обласному краєзнавчому музеї.

Саамська спільнота, позбавлена в Мурманській області будь-якого територіального статусу, зуміла на початку 90-их реформувати своє громадське життя. На заваді цьому не стали ані алкоголізм, ані бідність, хоч в середовищі саамів ці загальні прикмети східно-фінського світу набули якихось гротескних форм.

Федеральні політики, на відміну від своїх закордонних колег не вважають саамську спільноту вартою своєї уваги. Про це свідчить і відсутність будь-якого сприяння з боку влади Мурманської області під час проведення «Міжнародного саамського дня».

Водночас саамський рух РФ серйозно сприймають естонські політики, які усталили прямі контакти з Ловозером і вивозять саамську молодь на вакації до Таллінна.

Де ж Саамія?

Журналісти «Росбалту» не помітили ще однієї проблеми саамів РФ: витіснення з етнічних територій. Однак, звідки про це знати пересічному «росіянину», коли навіть такі вочевидь різні народи як грузинський та таджицькій позначаються спільним словом «чурки». Як же пояснити, що за різниця між саамом і тувинцем?

Історично, саами перебувають у хронічних територіяльних конфліктах зі своїми фіно-угорськими сусідами з півдня – карелами та суомі-фінами. Історія карельсько-саамського протистояння сягає Х століття. Тоді у спробах захопити території між Онезьким та Ладозьким озером карели спиралися на вепські та новгородські громади. Просунення карелів вглиб історичної Саамії призвело до втрати саамами 23 своїх територій. Вже у ХХ столітті Карельська Трудова Комуна створена майже винятково на древніх саамських землях. Центр і Північ сучасної Карелії виповнений саамською топонімією, тут же знаходяться відомі сакральні центри саамів - сейди (це ідол з каменя або дерева. Їх розміри коливалися від невеличких каменів до величезних валнуів та плит) та лабіринти (найбільша їх кількість на Соловецьких островах). Найпівденніша відома божниця саамів - на узбережжі Онезького озера, неподалік від урочища Сандармох.

Фактично, сучасна Республіка Карелія - це штучно з'єднані території північної Вепсляндії та південної Саамії, при чому власне карельських територій в РК не більше 30%. Щодо етнічного центру самих карелів, то він знаходиться у складі Ленінградської області (місто Кяґісалмі-Пріазьорск) та Фінляндії (Йоенсуу).

В Україні, за даними перепису 1989 року, замешкувало 9 осіб саамської національності.

Автор: АК