Статтi

Україна-Уґраїна: у пошуках повторів і паралелей

Проста і щира мова головного редактора газети «Ерзянь Мастор» Євґєнія Чєтвєрґова справді, за висловом самого Євґєнія Владіміровича, наштовхнула на пошуки «повторів та паралелей світу цього». Одразу у пам’яті спливли два образи: історичний – Валуєвський циркуляр – Емський указ, та сучасний – боротьба за виживання української газети в Криму у 1990-х та знищення першої української школи Криму. В якій мій випуск був передостаннім.

Як і редакція «Кримської світлиці» - затяті романтики, проте жертовні борці - Є.Чєтвєрґов на перший погляд скидається на останнього Дон Кіхота. Однак, вдумливий український читач зможе не раз відчути дежавю, не маючи жодного уявлення, хто такі ерзяни. Просто з власного досвіду.

Питання поставлені молодим нащадком «розкулачених» ерзян з Далекого Сходу. Зі скороченнями:

Моїх предків вислали на Далекий Схід під час колективізації з села Ічалки. До самої смерті вони говорили між собою мордовською мовою. Їх син, мій дід, втратив цей навик, мій батько знає всього декілька слів. А яка ситуація в Мордовії?

Село Ічалки Ічалківського району Мордовії – ерзянське. Було. Тепер ерзянська говірка звучить (яке вже там звучання?!) рідко. Середня школа, яка була базовою для сусіднього ерзянського педучилища обрусіла до досконалості… Слова з Вашого листа, «мій батько знає декілька слів», в унісон зі словами листа з Томської області, підтверджують висновок, що розосередження етносу – найдієвіший метод його деетнізації. Вже в другому, третьому поколінні мова батьків згасає.

З приводу «мордовського». Такого не існує. Є ерзянська мова та близька до неї мокшанська. «Мордву» нам «подарували» чужоземці. Такого слова в лексиці ні ерзі, ні мокши немає. І не знали його до 17 століття. Боляче, але скажу: псевдоетнонім «мордва» довів нашу мову, не буде гіперболою, до краю могили.

Становище ерзя мови інакше, ніж плачевним, не назвеш. Її «наша» «рідна держава» зробила негодящою. Ніде, в жодному середовищі мова застосування не знаходить.

Чому ви вирішили випускати газету мордовською мовою? Це відчай або надія на відродження?

Газету «Ерзянь Мастор» заснували у вересні 1994 року. Засновував Фонд порятунку ерзянської мови.

На початку 1990-х було більше надії, нині до неї близько підійшов відчай. Проте дух надії все-таки не облишив нас. Людина і все людське плем'я повинне, нарешті, зрозуміти: майбутнє неможливе без багатомовності: торжество однієї, єдиної для всієї Землі мови, що ніби то обіцяє уселенські вигоди, - смерть цивілізації. Все живе і неживе у Всесвіті спирається на розмаїття матеріального і духовного.

Я читав в інтернеті, що газету збираються закрити. Були нападки з боку влади. Не могли б ви докладніше розповісти про це? Через що відбувся конфлікт?

Прокуратура Мордовії подала позов до Верховного Суду Республіки Мордовія на припинення діяльності газети «Ерзянь Мастор». Причина – порушення, нібито, Федерального Закону «Про протидію екстремістській діяльності». Підставою для заяви були результати перевірки публікацій, зроблені комісією Мордовського університету і ДУ «НІІ гуманітарних наук при Уряді Мордовії». Перевіряли ті, кого газета критикувала, часом різко, за їх антинаціональну діяльність. Ось вони й ініціювали звернення до суду.

Суд не визнав результати експертизи місцевих перевіряльників й призначив провести незалежну експертизу в Нижегородському університеті імені Н.І.Лобачевського. Нижегородська комісія не підтвердила висновків саранських аналітиків, в матеріалах газети не знайшла публікацій, які б суперечили статтям згаданого Закону. Прокуратура просить провести ще одну експертизу в Марійському НДІ гуманітарному інституті, тобто там, де найбільше порушуються права людини, зокрема етнічні, де по суті панує свавілля. Суд відхилив це клопотання прокуратури. Тепер вона запропонувала провести ще одну експертизу, цього разу в Московському університеті.

Справжня причина подачі Заяви Прокуратурою – критика московської та мордовської влади за порушення ними Конституції РФ та інших Законів, за порушення міжнародних прав, що стосуються галузі національного життя, за боротьбу з насильницькою русифікацією.

Чому вас так хвилює проблема збереження мордовської мови?

Мова – це дзеркало навколишнього світу, явищ природи, людини. Випаде з сім'ї мов та або інша, бідніє звукова і понятійна палітра життя. Приклад: багато мов безсніжних країн не мають слова «сніг», мова ескімосів має близько тридцяти варіантів цього слова, кожен з них виражає, характеризує якісь властивості, особливості стану снігу. Вимирає, припустимо, ця «сніжна» мова. Що лишається? Принаймні – примітив.

Друга причина: втрата і перехід до іншої мови відбувається із втратою багатьох якостей, ознак, рис (зазвичай позитивних) в характері індивіда і в цілому суспільства, набуваються при цьому не завжди бажані. Замість гордості, зокрема й національної, народжуються такі погані риси, як послужливість, байдужість, стукацтво. Так-так, це теж звідти. Втрачаючи, руйнуючи культуру, плід титанічних праць тисяч поколінь, впродовж тисячоліть людина відкриває ворота аморальності, ледарства, крадійства.

Молоде покоління росте в сучасній Росії. Батьки учать їх великоруській, можливо, англійській. Цікаво, чи є сім'ї, де дітей учать ще й мордовській? Яке її практичне застосування?

Справді, великоруську треба знати. Але не можна перетворюватися на великоруса. Нерідко безликого, без минулого і майбутнього. Ерзянські великоруси — ці «міщани в дворянстві» – користі ні мові, ні етносу не дадуть. Утворюється, замість великоруського, абсолютно інший, з іншими душевними та інтелектуальними характеристиками етнос. Який? Про це чомусь «держпастирі» з ґосдум не думають. Так, в селах ще подекуди збереглося середовище, де спілкуються тільки ерзянською мовою. За наявності доброї політичної волі становище не безнадійне. Буде воля — буде все.

Англійська? Нічого поганого немає, якщо прочитати в оригіналі Байрона або Джека Лондона. Незрозуміло інше – чому всіх прагнуть зробити англійцями? Невже раптом всі кинуться на туманні острови Британії? Знати дві мови – це багатство, але не можна примушувати забувати рідну мову.

Чом би не зберегти мордовський епос, літературну спадщину, переклавши його великоруською? Чи це вже робиться?

Переклад – це на 50-90% створення нового твору, це якоюсь мірою підміна. Читаючи Драйзера, Ґюґо, Мопассана, Тагора, ми, читачі, багато в чому читаємо перекладача, по суті другого автора твору. І епос «Масторава», і багато творів прози, поезії перекладені великоруською, але це не розв’язок задачі з порятунку ерзянської мови. Не той шлях. 50% знань в школі діти повинні отримувати рідною мовою. І ніяк ІНАКШЕ.

Мордовська мова вимирає чи ні? Що відбувається з мовами інших фіно-угорських народів в Росії й інших країнах?

За підсумками перепису населення 2002 року чисельність ерзі і мокши за 12 років скоротилася на 27%. Це без безлічі тих, хто назвав рідною великоруську мову. За 10-12 років вони, зрозуміло, перейдуть у категорію «великорусів». З понад вісімсот тисяч мордви добре, якщо залишиться п'ятсот. Не треба забувати й про те, що окрім кількості є і якість. Висновок зробити неважко.

Невеселе становище і в інших фіно-угорських країнах РФ, особливо в Карелії, Комі. Дореволюційне гасло шовініста «Росія для русскіх і лише для русскіх. А русскім може стати кожен» з подвоєною силою знову узяте на озброєння. До багатьох заходів з ліквідації етносів в Росії готується найбільш руйнівний – вилучення зі шкільних програм так званого національно-територіального компоненту. Кажучи відкритим текстом: навчання рідною мовою, її вивчення буде фактично заборонено.

Більшість держав на планеті побудовані на імперських принципах, на насильстві і грабунку, підвладні народи використовуються як донори для державотворчого народу, для зміцнення, передусім, армії, економіки, культури. Незатишно від думки, що світом продовжує, як і 5-10 тисяч років тому, правити ненаситність. Тримати в узді, не «пущати», не дати самостійно розвиватися народам – ось політика держав-імперій. Висновок про становище «полонених» мов в інших країнах зробити нескладно. Не треба бути обтяженим «сірою рідиною», щоб зрозуміти і усвідомити, яке сім'я виростає від відчайдушного перемішування мов, культур, звичаїв...

Для цього лише варто подивитися на екран ТБ. Там можна побачити і передбачати, куди котиться світ і куди штовхає його насилля. Антиглобалізм виник не на порожньому місці.

Переклав АК