Статтi

Пурґаз - ерзянський Святослав

В історії середньовіччя персона ерзянського інязора Пурґаза як блискавка сліпила не тільки агресорів-сусідів, але і великих монголів - «переможців всесвіту».

Восени 1223 року в низов’ї Волги відбулася битва, яка завершилася повною поразкою монгольського війська непереможного Субедея і Джучи. Міт про непереможних монголів був розвіяний. Чингиз-хан в люті шукав головного винуватця своєї ганьби. Урха-хан, як монголи називали Пургаза, був невловимий. Тоді всю свою злість великий хан направив на Волжськую Булгарію.

У 1227 році помер Чингиз-хан. Він заповів «підкорення Всесвіту» своїм наступникам. У 1229 році «битий» Субедей приступив до створення плацдарму для майбутньої війни з Волзькою Булгарією. Військові дії 1229, а потім 1232-1235 років проти волзьких булгар не принесли степовим завойовникам успіху. Монголи були зупинені на межі лісу і степу.

На далекій річці Онон великий хан Уґедей зібрав курултай – з'їзд кочових феодалів, на якому монгольські вожді ухвалили рішення зі всіма улусами зробити великий похід до Європи. Передусім підкорити країну Булгар і Русь. На чолі спільного монгольського війська був поставлений внук Чингиз-хана Бату-хан. Великий хан не вважав степові кочові народи серйозним супротивником. Так і сталось. Багато хто приєднався до орди. Зневага до лісових народів обернулася глибоким прорахунком. Ім'я ерзянського іньазора Пурґаза не раз доводило до сказу Бату-хана.

Початок 13 сторіччя для Ерьзянь Мастор був складним. Постійні набіги дружин руських феодалів розоряли країну. Боротьба за збереження економічної і політичної незалежності вимагала мобілізації всіх засобів і сил, небувалого об'єднання народу. Організатором і натхненником цих ідей став Пурґаз, обраний народом іньазор. Він був тонким політиком і хоробрим воїном, мудрим державним стратегом. Майже в безнадійній ситуації, що склалася з нашестям монголів, виходив переможцем при мінімальних втратах народу, зберіг територіальну цілісність Ерьзянь Мастор. Аж до 1246 року вів нерівну запеклу боротьбу з іноземцями.

У 1237-1238 році шістдесятитисячне кінне військо пройшло тараном ерьзянським лісом не зустрічаючи лобового опору. На межі лісу і степу фактично повністю було вирізане населення Верхнього Посур’я і Примокшання. Тили монголів, що розтягнулися на багато кілометрів, громила лісова гвардія Пурґаза. Взимку 1239 року військо Ґуюка-хана, Менґу-хана, Кадана і Бурі рушили з половецьких степів на північний схід числом 40 тисяч вершників. Було спалено міста Муром, Нижній Новгород, Гороховець, Городець-Раділов на Волзі. Інший монгольський корпус вогнем і мечем пройшов Рязанською землею. Ерьзянь Мастор воював.

Пурґаз зробив крок в безсмертя, він став національним героєм не тільки для ерьзянського народу, але і всіх народів Поволжя. Збір грошей на споруду пам'ятника великому предку — дань пошани не тільки великій людині, але і далеким героїчним предкам. Це справа Високої моральності.

Н.Аношкін, Музей ерзянської культури, м. Лукоянов

Джерело: Ерзянь Мастор