Статтi

Сибірський ясак і геополітика

У нещодавній газовій суперечці між Україною, Росією та Європою, був один момент, якому, на жаль, навряд чи судилося колись стати предметом дискусії. Йдеться, як не дивно, про саме походження блакитного палива. З юридичного боку все бездоганно: газ російський. Але з історії ми знаємо, що території, де його добувають, не завжди відносилися до Москви.Сибірське ханство було завойовано Московським царством наприкінці XVI століття. Після цього "служиві люди" стрімко просувалися далі на Схід – від сучасної Тюмені та Тобольска. В середині XVII століття Семен Дежньов вже дійшов до крайньої східної точки на Чукотці.

На цьому шляху, за допомогою зброї і нерідко із застосуванням практики "аманатства" (взяття у заручники найбільш впливових представників місцевих народів), встановлювалася система збирання "ясаку" – данини, а остяки, вогули, тунгуси, якути etc, приводилися під владу майбутньої імперії.

Подекуди ця влада приймалася і добровільно – через острах покарання, в розрахунку на захист від більш войовничих сусідів, або ж і в надії за допомогою козаків цих самих сусідів пограбувати.

Ясак у вигляді дорогоцінного хутра рікою тік до Москви, а звідти на Захід, поширюючи славу "русских соболей". Сьогодні ситуація повторюється, але вже з нафтою і газом.

У 2007 році "Газпром" добув понад 548 мільярдів кубометрів газу та майже 34 мільйони тон нафти. З них 510 мільярдів кубів газу та 32 мільйони тон нафти припадає на Уральський федеральний округ, до складу якого, у свою чергу, входять газоносні Ханти-Мансійській та Ямало-Ненецькій округи і Тюменська область.

Історія, як відомо, не знає умовного способу. Та все ж таки, якби державність сибірських татарів, хантів (остяків), мансі (вогулів) не було знищено в зародку Єрмаком та його послідовниками, чи не мав би сьогодні Західний Сибір зовсім інший вигляд?

Яким би був рівень життя цих народів, їхня чисельність? І ще був би газ в якості "енергетичної зброї"?

Не секрет, що через зіткнення з "цивілізацією" скорочується природнє середовище, в якому мешкають корінні народи. Хантів і мансі в ХМАО сьогодні загалом близько 20 тисяч чоловік, або менше 2% від населення округу.

Питання цивілізаційної місії Росії в Сибіру само по собі дискусійне. Достатньо сказати, що московський уряд навіть просив православних місіонерів стримувати свою проповідь, що б "платники податків", в бажанні уникнути навернення, не відкочували десь у важкодоступні терени. Тобто з самого початку інтереси наживи домінували над усіма іншими.

Місце, яке дає величезні багатства, та далекий край, у який можна засилати небезпечних в кримінальному та в політичному плані громадян, – ось образ Сибіру сформований у минулому, абсолютно колоніальний за своїм змістом. Цей образ мало змінився і сьогодні.

Та й сама російська влада щиро демонструє свій імперський темперамент у ситуації з газом.

Виходить, що природні ресурси, які у буквальному розумінні викачали в Сибіру, використовуються для шантажу України, яка була колонією у минулому, а певною мірою, залишається нею й досі.

Щонайменше, в розумінні російських лідерів. Зневажливо-поблажливий тон Володимира Путіна, його підлеглих та російських медіа в ті моменти, коли їм доводиться коментувати "українські справи", красномовно про це свідчить.

Хіба дбайливий господар став би втрачати прибутки через те що у Києві політики не можуть домовитися між собою і зривають переговори? Чи став би він розглядати паливо не як товар, а як засіб тиску на сусідів?

Так вчиняти можуть лише люди, що успадкували традицію привласнення багатств, і їх використання в інтересах глибоко централізованої державної машини.

Як завжди в подібних ситуаціях, постраждали й російські громадяни. Адже втрачений для бюджету через припинення транзиту до Європи мільярд доларів – це не жарт.

Сьогодні Росія взяла чіткий курс на відновлення колишнього впливу та політичної ваги у світі. І це зайвий аргумент на користь того, що б згадати слова Бісмарка: "Договір з Росією не вартий паперу, на якому він підписаний". Бо знайдеться привід порушити газові угоди, і енергетична зброя знову спливе, якщо в Україні буде "неправильний", з точки зору Москви, президент, уряд, або "неправильні" зовнішньополітичні партнери.

По-справжньому ситуація зміниться лише тоді, коли Росія деколонізується. Для цього необхідно, що б політичний центр у Москві повністю позбувся імперської спадщини. Фактично, це б означало перезапуск російської держави, що за нинішніх обставин важко уявити.

Але якщо цього не відбудеться, і Україна, і Європа, і інші сусіди Російсько Федерації й надалі потерпатимуть від конфліктів, які ініціюватиме політичний режим, одержимий манією власної величі.

А знаряддям у цих конфліктах будуть ресурси, здобуті на землях нині підкорених, але колись вільних народів.
Євген Булавка, для УП
http://www.pravda.com.ua/news/2009/1/26/88514.htmКоментарі: Авторові шана за підняту тему. Саме з України має йти робота по сприянню визволенню народів, скорених Московією. І вона вже йде, див. http://ugraina.org/ Та й самі сибіряки прокидаються, і заклики "Геть від Москви!" там лунають все частіше і гучніше: http://community.livejournal.com/sibir_republic/