Статтi

Політолог-футурист Крашенінніков: про московські граблі

«Якщо все знову завалиться, як то було 1917 року, прихильники Путіна, що вціліють, за якісь десять років будуть пропагувати таку інформацію: святу й з усіх боків досконалу Путінську Русь, із чудовими спецслужбами й непереможною армією, знищили іноземці та їх наймити». Такий футурологічний анекдот розповів автор гучного роману-антиутопії «Після Росії» Фьодор Крашенінніков. Його роздуми про природу московського большевизму вмістив патріотичний портал марійського народу Mariuver. Адже необольшевизм - це лише "інший Путін", який не вирішить проблем східних фіно-угорських націй.

«Чи все було гаразд у країні, яку змогли зруйнувати та захопити в ній владу іноземні агенти? Власне, це найголовніше питання, на яке чомусь немає відповіді», – пише Крашенінніков про події 1917 року.

«Давайте міркувати логічно», - веде він далі. – «Скільки б не вкладали в революцію грошей єврейські банкіри й іноземні розвідки, ресурсів у Російської Імперії явно було більше. І куди все це поділося? Значить, погано працювали. Значить, багато крали. Значить, шеляг ціна всім цим спецслужбам, які не змогли знешкодити вчасно жменьку (а їх, насправді, була лише жменька) революціонерів», – каже Крашенінніков.

«З іншого боку, Лєнін з Троцьким, чесно кажучи, не справляють враження людей, які працювали лише за гроші. За логікою прихильників теорії змови, Троцький повинен був би покинути СССР і тихенько жити на свої шпигунські гонорари довге життя, що залишилося, посміюючись над комуністами і пересилаючи Сталіну шампанське - в дарунок до революційних свят. Навіщо ж він до останнього свого дня боровся за світову революцію? Фактично, людина заради своїх ідей перетворила своє життя на боротьбу, постійно ризикувала своїм життям і життям своїх близьких, і в результаті в цій боротьбі і загинула», – вважає він.

«Коротко кажучи, схема, в якій найняті за брудні гроші негідники розвалюють святу і прекрасну Росію, може влаштувати лише людину, геть позбавлену логіки і критичного мислення», – аргументує Крашенінніков.

«Мені ж ситуація видається більш простою й сумною: царська Росія в політичному сенсі нагадує нинішню Росію. Легальних засобів для політичної боротьби не було, тому антиурядові елементи (помірковані й непомірковані ліберали, політичні радикали, нацменшости, що зазнали утисків) були витиснені у запілля, де всі вони об'єдналися – часто всупереч власному бажанню. Але через "мусиш". Грошей не вистачало. Гроші брали всі в усіх, бо мета була цілком очевидна: завалити режим. Тому і з друзями не були вибагливими – ворог мого ворога - мій друг. Звідси зв'язки з іноземними розвідками і так далі. Звичайно, в моральному сенсі це не прикрашає тодішню російську опозицію, але в сенсі тактики цілком пристойно. Адже їх опоненти щедро фінансувалися з держбюджету і взагалі всіляко користувалися «адміністративним ресурсом».

І в будь-якій революції винні не стільки революціонери, скільки охоронці. Саме вони доводять ситуацію до такого становища, коли навіть жменька людей здатна захопити владу і все зруйнувати.

Отже, якщо все знову завалиться, ті, хто вцілів - залицяльники Путіна - через десятиріччя писатимуть книги і зніматимуть фільми. Про те, як святу, прекрасну і з усіх боків досконалу Русь Путінську, з чудовими спецслужбами й непереможною армією, знищили іноземці та їх найміти», – сумно іронізує великоруський політолог.

За матеріялами -
http://mariuver.wordpress.com/2009/11/10/rossija-car/.