Статтi

Ерьзя об’єднав пітерських фіно-угрів

Санкт-Петербург згадав найвідомішого ерзянина світу – Стьопана Ерьзю – уродженого Стьопана Дмітрієвича Нєфьодова.

Про скульптора, який обрав псевдонім Ерьзя, щоб прославити власний народ у світі, розповідала доктор культурології Наталія Розенберг.

Автор книги "Стьопан Ерьзя: Аргентинський період" відкрила присутнім марійцям, карелам, ваддя, іжоцям та, власне, ерзянам невідомі сторінки перебування митця в Латинській Америці.

"Ерьзя взяв ім'я свого народу для того, щоб розповісти людям про нього". Ерьзя прожив в Аргентині 24 роки, до його появи майже ніхто в це далекій країні, на іншому континенті, не знав про такий етнос, - розповіла дослідник. - Стьопан Ерьзя іммігрував туди, коли вже прославив свої роботи в Парижі та Італії".

"Переїзд був усвідомленим і не випадковим. У Аргентині Ерьзя починає працювати з унікальними деревами, з якими не наважувалися працювати навіть індіанці. Там митець створює безліч унікальних і дивних робіт. Коли Ерьзя прибуває в нову для нього країну, його тут же запитують: "Чому ви залишили Росію?". І він відповідає: "За більшовиків мистецтво не просунулося".

З більшовиками, за словами Наталії Розенберг, відносини у Ерьзі були "болісними". Ерьзя зізнавався: "Революція зігнула мене. Я втомився боротися ..."

На батьківщину Ерьзя повернувся вже визнаним скульптором. Але лише в 1954 році, за п'ять років до його смерті, у великому виставковому залі Спілки Художників Москви відбулася його перша виставка на території СССР.

"У Ерьзі не було сім'ї, але було багато друзів, завдяки яким він зміг повернутися і жити ближче до свого народу. Тут його шлях виявився більш тернистим, ніж на чужині, яка стала рідною... Стьопан Ерьзя вів щоденники, є згадки про них, але самі вони зникли", - підсумувала автор книги.