Статтi

Приборкання українців Комі: відтепер тільки сало і "Єдіная Россія"

Після Помаранчевої революції більшість організацій українців Російської Федерації пережили клінічну смерть. Ні, вони не померли, але "з-під крапельниці" встали дещо іншими, ніж до осені 2004 року. Московська влада, вперше відчувши масштаб загрози реетнізації десятків мільйонів українців, взялася за них "по серйозному". У Республіці Комі, де більше ста тисяч "записних" українців, результат прийшов тільки зараз, на Різдво 2010 року. Потенційні бандерівці і мазепинці хвацько танцювали пародію на гопак, жартували про сало. Справа ледь не дійшла до галушок і вимазування в сметані. Сиктивкарський люд був у захваті.

Оскільки ліквідувати українську діяспору в череві Федерації несила, то її треба очолити. В Республіці Комі на роль малоросійського вождя висунули лояльного бізнесмена (інших в РФ немає) Ніколая Даламіну, який відтоді час від часу ставав "Миколою Доломиною".

Микола Доломина - член партії "Єдіная Рассія". Нещодавно ЦК кинув його на роботу в Корткероський район Республіки Комі - один з етнічно чистих регіонів Республіки. Там він плянує звести завод з глибокої переробки м'яса та риби. І як би пожартували його колеги-чиновники - "ще глибшої переробки сала".

Якщо серйозно, то з появою на чолі Національно-Культурної Автономії Доломини влада заспокоїлася: бандерівських банд в лісах західного Приуралля не буде. Підконтрольні Доломану земляки народ простий і до Києва їздить не часто. Задовільнення культурних потреб - на рівні гопакових пострибеньок і сала. Принаймні, саме такий формат існування активно нав'язує місцевим українцям федеральна влада. Бо краще заробітчан знає: саме тут до 1960-тих діяла боєздатна група ОУН-Північ. Саме тут, у таборах Інти та Воркути, зростали націоналістичні кадри для сучасної України.

Апогеєм "гопакізації" української небезпеки стало святкування Різдва у столичному Будинку розвитку культури та мистецтва у парку імени Кірова. На престижній сиктивкарській сцені походжали череваті представники творів Нікалая Ґоґоля, які час від час "давали жару" - співали й розповідали якісь скабрьозні байки. Навколо них кружляли літні жінки, які зображували українських молодиць у нешлюбних віночках. Прекрасний фоторепортаж про цей карнавал розмістив сайт "Бизнес-Новости Республики Коми". Серед 100 коментарів, які назбиралися під ним, є й такий: "Ни одного статного мужика. Ни одной симпатичной тетки. Одни жиртресты без фигур. Впечатление, что все хохлы в России такие..."

Влада розуміє, що безкоштовно знущатися над українцями можна буде недовго. Тому "під Доломину" виділили серйозні бюджетні кошти - на проведення "україноорієнтованих" заходів. Серед них варті уваги: Дні української культури, які проведуть цьогоріч; 15-річчя комі хору «Украина», заплянованого у столичному Теятрі опери та балету на день народження Йосіфа Сталіна; науково-практичну конференцію «Украинская диаспора на Европейском Северо-Востоке» - це аж 2011 року.

До всього цього - відкрито офіційний сайт НКА "Україна" у Комі - все це навіть не снилося попердньому активу української діяспори, який багато років очолювала педагог з Поділля Ольга Шевчук. "Старий український призов" - часів раннього Єльцина - відходить у небуття. Де добровільно, де з огляду на виняткові обставини "суверенної демократії" в РФ.

За 20 років бездіяльности офіційного Києва, у мільйонів українців Росії виробився комплекс відчужености від батьківщини, яка наче й не здатна вести осмисленої політики щодо своїх східних діяспор. Українці РФ - і Республіки Комі зокрема - це вже своєрідний "субетнос" політичної російської нації, яка багато в чому живе телевізійними інстинктами та фобіями ветеранів КҐБ.

Так що "ДОРОГУ ДОЛОМИНІ!"

За матеріялами http://www.bnkomi.ru/data/news/3874