Статтi

Ваддя – народ, що боїться чужинців і вандалів

Великоруські ЗМІ згадали про ваддя – древній народ європейської півночі сучасної РФ. Телеканал "Культура" підготував сюжет про вимираючий фіно-угорський народ, який міг зникнути від одного розчерку пера. Бо на місці усамітнених у прибалтійських лісах останніх двох сіл ваддя федеральна влада будує новий порт.

"Земля і дерева будуть, а нас не буде" - старовинна приказка народу водь може стати пророчою.

Доля самого нечисленного народу РФ - під загрозою. За даними перепису чисельність ваддя складає всього 73 людини. Минулого року ЮНЕСКО внесла мову ваддя до Атласу зникаючих мов світу.

Ваддя проживають лише у двох селах Ленінградської області. Неподалік тут будується Усть-Лузький порт. Початковий план передбачав знесення обох сіл. Але під тиском громадськості було прийнято рішення створити там етно-культурний заповідник. Проблема обговорювалася на виїзному засіданні Консультативного комітету фіно-угорських народів, яке відбулося в Копорській фортеці.

У Копор'ї приїхали представники тридцяти фіно-угорських народів. Делегати з Норвегії, Угорщині, Комі, Фінляндії. Пройти під єдиними у федерації кованими опускними ґратами XVI століття. Ознайомитись з найменшим народом - вожанами.

"Їх дуже мало можна знайти, але треба поважати їх цінності, і ця фортеця - одна з цих цінностей", - говорить координатор міжнародного консультативного комітету фіно-угорських народів Мерья Ханнус.

Фортеця, яку Алєксандр Невський відбив у лівонських лицарів, а Пьотр І у шведів, стоїть на Водській землі. І дивним чином повторює історію народу, який її будував. Ваддя залишилося лише кілька сімей, фортеця XIII століття теж зникає з лиця землі. Торік обвалилася ще одна башта і частина стіни.

"Руйнування відбуваються щодня, збираємо невеликі обвали, прибрамна частина в гнітючому стані", - розповідає директор музею "Копорська фортеця" Людмила Дроженко.

У федеральну програму фортеця не потрапила, тепер надія на Консультативну раду фіно-угорських народів. Її представники обіцяли знайти міжнародні гранти.

"Буде більше уваги приділятися ваддя, програм і, можливо, коштів, до них проявляється інтерес, і це веде до надії на збереження", - впевнена історик Ольга Конькова.

Рік тому Ольга Конькова опублікувала першу книгу з історії Водської п'ятини. Але на прохання гостей познайомити з вожанами, показати їх будинки, залишається непохитною. При вигляді чужинців села Кракольє та Лужиці, що на південному березі Фінської затоки, наче вимирають. Бояться тут не тільки цікавих, але і вандалів.

Колись у сільській бібліотеці зберігалося багато книг... Ентузіасти двічі відкривали в Лужицях музей Водської землі. Обидва рази будинки спалили. Хто їх підпалив - невідомо.

На місцевому цвинтарі Горюнові і Мошевські поминають свою першу вчительку – вожанку з українським прізвищем. Тетяна Прокопенко вчила древній фіно-угорській мові всіх охочих. Сьогодні вимову і граматику занесеної до Червоної книги ЮНЕСКО мови ставить Зінаїда Савельєва. Одна з 73 ваддя.

"Я ось, наприклад, тільки до війни говорила мовою, а потім нас почало кидати, то в Новгородську область, то в Естонії ми жили", - згадує представник ваддя Зінаїда Савельєва.

Савельєва викладає в місцевій школі домоводство. А у вільний час шиє національні спідниці і перекладає стародавні пісні. Її онука - художник-графік - їх ілюструє. Бабуся впевнена, що інтерес до своїх коренів у молодих з часом тільки зросте.