Енциклопедія

ЄЛІСЕЙ СУМСЬКИЙ, Святий

Карельський святий Православної Церкви. Нар.у другій пол.15 ст. - Пом. у 16 ст, м.Сума (Карелія). Постриженик Соловецького монастиря, інок “другої хвилі” новоствореної православної обітелі на Соловецькому архіпелазі, що належав карельським та саамським рибалкам. Церковна пам’ять святого преподобного Єлісея Сумського святкується 14/27 червня. Також у День всіх карельських святих 4/17 листопада.

Є дані, що св.Єлісей ще застав живим одного з засновників Соловецького Свято-Преображенського монастиря св.Зосиму. З життя святого Єлісея достеменно відомий лише один передсмертний подвиг, який викладено у Соловецькому патерику. Одного разу прп.Єлісей та ще три іноки - Даниїл, Філарет та Савватій, далеко від монастиря, на річці Виг, ловили рибу. Несподівано Даниїл заговорив про скору смерть Єлісея. Той почав журитися, тому що не був пострижений у велику схиму. А за афонською традицією чернець, який тяжко захворів, який відчуває наближення своєї кончини, стрижеться у великий ангелський образ.

Братія, бачучи щиру скорботу прп. Єлісея, запропонували йому “став пред невидимое присутствие Божие и прочитав “Достойно есть”, с крестным знамением” самому возложити на себе схиму, оскільки священика поблизу не було.Прп. Єлісей так і вчинив, а на ранок подивована братія зауважила, що в келії хворого немає. Вони знайшли його на узліссі без одежі схимника. “Множество бесов пришли к нам в келью, напали на меня с яростью, силой увлекли от вас, сорвали с меня схиму, но прп. Зосима отъял меня у них”.

Браття вирішили мерщій везти прп. Єлісея до Суми, яка знаходилася у 60 верстах, де при монастирському подвір’ї перебував ієромонах. Щасливо вони сплавилися по небезпечних кам’яних порогах річки Виг. Прп. Єлісей підбадьорював іноків словами : “Не бійтесь, тут з нами отець наш Зосима”, а сам все більше знесилювався від хвороби.

Перемінивши судно на річці Вірма, ченці випливли у Сумську губу на Білому морі, де їх застав сильний буревій. Вітер розірвав вітрило і зламав щоглу, опустилася така мряка, що браття не бачили один одного. Прп. Єлісей заспокоював мореходів: “Не бійтесь і не журіться, браття, я бачу нашого отця Зосиму, він допомагає нам; все це сталося з нами по дійству диявола, який жадає погубити мою душу, але Бог, по молитвах прп. Зосими, знищить супостата”.

Коли вже судно пристало до пристані Суми ченці побачили, що хворий помер. З гіркими слізьми вони молилися прп. Зосимі та ось несподівано прп.Єлісей ожив і став говорити. На подвір’ї його постригли в схиму і причастили Божествених Таїн. Тут він мирно почив і був похований за олтарем церкви в ім’я свт. Ніколая Чудотворця. З часом про померлого ченця забули, але більше як через сто років його труну знайшли на поверхні землі. Невдовзі почалися явлення преподобного та зцілення хворих. 1668 року, у часи Московського князівства, для освідчення даних про чудотворення до Суми відправився царський стольник Алєксандр Хітрово. Він поставив над домовиною преподобного невеличку капличку - так було прийнято у Карелії. Перед входом прикріпили дощечку з надписом “Усипальниця преподобного отця Єлісея Сумського, чудотворця”.

1710 року, за наказом архієпископа Холмогорського Рафаїла, було проведено друге освідчення. Замість дзвіниці збудували Нікольський храм, могила старця опинилася під олтарем.

Після війни за незалежність Карелії на поч.ХХ століття територія Сумського посаду опинилася на території т.зв Карельської Трудової Комуни у складі РСФСР. На Карелію також поширилася дія Декрету про відокремлення церкви від держави, який узаконив негласні гоніння на Православну Церкву, і дія циркуляру Народного комісаріяту юстиції РСФСР від 25 серпня 1920 року “О полной ликвидации мощей”.

Відтак у липні 1929 року мощи прп. Єлісея були по-варварському вскрито приїжджим із містечка Біломорськ головою Союзу войовничих безбожників. При цьому були присутні священики Сумськопосадської церкви, церковний староста, представники Карельського ЦВК і ВКП(б), члени церковної ради, лікарі. Групи людей також зігнано із сусідніх селищ - Лапіно, Колежма, Нюхча. Люди молилися та плакали. Невдовзі мощи передано на збереження до фондів Карельського краєзнавчого музею. Там же опинилася відома ікона св.Єлісея Сумського, написана у XVIII столітті, віднесена нині до видатних пам’яток державної колекції музею.

26 травня 1990 року мощи св.Єлісея було повернуто Церкві - їх вміщено для поклоніння до храму Воздвиження Хреста у місті Петроской.

Відомі чудеса, явлені св.Єлісеєм в останні роки. Зокрема, у московській газеті “Труд” за 2003 рік повідомляється про дружину священика з міста Петроской. Матінка Валерія Герасімова, будучи вагітною, захворіла на краснуху і лікарі рекомендували зробити аборт. Проте вона просила заступництва у раки з мощами св.Єлісея і щасливо народила здорове дитя.

За благословінням Архієпископа Петроскойського і Карельського РПЦ Мануїла 2005 року вперше видано Акафіст преподобному Єлісею Сумському - шанованому в Карелії святому.

http://www.solovki-monastyr.ru/pod-4.htm

http://www.vdvsn.ru/papers/ks/2003/01/13/11864/