Енциклопедія

АБРАМОВ Мікуль

Вепський поет, журналіст, кіноактор. Нар. 24.01.1961 у с.Ладв (Ladv [Ладва]), Подпорозький р-н Ленінградської обл. (Вепсляндія). Батьки - вепси. Активіст вепського національного руху. Мешкає у столиці Республіки Карелія м.Петроскої (Північна Вепсляндія). Три поетичні книжки (1994, 1999, 2005). Перекладач вепською мовою творів Т.Шевченка, В.Висоцького, В.Шекспіра. Редактор газети Kodima. Ще...

А. отримав освіту в Ленінградському топографічному технікумі, вищу - у Петроскойському держ.ун-ті, Карельському держ.пед.ун-ті. Працював вантажником, совгоспником, рамником на тартаку, директором сільського будинку культури, різноробом у геодезичній експедиції, фотографом і, нарешті, кореспондентом районної газети.  У 2000-их роках починає працювати у державному видавництві "Періодика" на посаді редактора відділу єдиної у світі вепської газети “Kodima” (Батьківщина).

Пише вірші вепською та великоруською мовою. Перші публікації - в фіномовних журналах Карелії "Punalippu" ("Пуналіппу", тепер - "Карелія") та "Кіпіня". 1994 - видана поетична збірка “Koumekumne koume” (“Тридцять три”), яка є першою в світі художньою книжкою вепською мовою.

Перекладає класиків світової літ-ри, зокрема окремі твори Омара Хайама, Рабіндраната Тагора, Вільяма Шекспіра, Алєксандра Пушкіна, Льва Толстого, Сєргєя Єсєніна, Баріса Пастернака, Євгєнія Євтушенка, Владіміра Висоцького. Робить спроби перекладати твори української літ-ри (Т.Шевченко "Реве та стогне Дніпр широкий", М.Петренко "Дивлюсь я на небо"). Перекладав також уривки з естонського народного епосу "Калевіпоег"”, комі казки. У творчости відчутний вплив С.Єсєніна та Н.Клюєва (вірш "Ворожбитка"), фіно-угорська епічність поетичної фрази.

1996 - друкує вірші у колективній збірці вепських поетів "Kodirandaine"(Рідний край). Редактор - Ніна Зайцева.

1998 - член Спілки письменників РФ. Іменний стипендіят Яакко Ругоєва.1999 - за фінансової підтримки Фінського літературного товариства, видав книжку віршів і перекладів “Kurgiden aig” (“Час журавлів”).

Вірші А. перекладалися з вепської великоруською мовою (Вячеслав Агапітов, Олег Мошніков, Марат Тарасов), а також фінською, естонською, угорською, шведською, норвезькою, карельською і комі мовами. Вірші українською мовою збирався перекладати одеський поет М.Палій, про що повідомив під час зустрічі з представником газети "Кодіма" Мікулем Фомінаном на ювілеї міста Кодима (Одеська обл., Україна).

Вепська дослідниця ніна Зайцева пише: "“Перший поет, який почав писати вепською мовою і який особливо тонко відчуває рідну мову, є журналіст Мікуль (Ніколай) Абрамов... Непросто починав писати Мікуль мовою предків. Неодноразово він зізнавався: "Важко писати, слів бракує". І лише зовсім недавно відчув: “Вірші вепською мовою народжуються десь у душі, там уже образи живуть, а слова самі собою з'являються". Рима у Мікуля Абрамова є легкою й прозорою. Оскільки Мікуль – уродженець села, то селянське життя, життя природи посідає одне з чільних місць в його ліриці. Він живе зараз у місті, але знайти своє місце в ньому досить важко. Місто для нього, судячи з поезій, все одно часто-густо нерідне, чуже, люте, а рідна земля – чиста, зелена, світла...” Це відбилося на психологічній вдачі поета, який часто перебуває в глибокій депресії.

Громадська дукма поета А. межує з опозицією до офіційної асиміляторської політики уряду Карелії та Кремля. Хоча в поезії до політичних тем звертається вкрай рідко. Публічно виступає за максимальну емансипацію вепського народу. Разом з колегою Мікулем Фомінаном збирає історичні відомости про історію Вепсляндії та по-новому, "максималістськи" інтерпретує роль вепської нації у світовій історії. Учасник міжнародної акції українських фіно-угрів за визнання вепського походження сучасного Президента РФ Владіміра Путіна. До України А. ставиться із підкресленою симпатією, хоча й не без прихованої іронії. Постійний читач газети Київського тов-ва народів фіно-пермської групи "Уграїна".

2004 - А. узяв участь у зйомках першого вепського художнього кінофільму "Армастан" (Люблю), в якому зіграв роль грізного старости вепської громади, що загубилася у нетрях прионезької Парми. Сам А. знайшов таку групу вепсів у реальному житті - в одному з районів Сибіру.

2005 - виходить третя книжка поезій "Поговоримо, брате". Присвячена вбитому карельському журналісту Пааво Воутілайнену.

За словами перекладача Марата Тарасова, А. приречений бути класиком вепської літератури.

Вірші А. в перекладі великоруською за адресою: http://www.admhmao.ru/people/finougr/html/poezia/vepsi/index.html

Також: http://licey.onego.ru/2001-01/L-1-13-6.html

Великор.: Абрамов Николай