UGRAЇNA.org
 
Новини
Статтi
Монографії
Енциклопедія
Уґраїна
 
Енциклопедія

08.07.2011
КРЕЙСІРААДІО
«Кре́йзіра́діо» (ест. «Kreisiraadio», англ. «Crazy Radio», укр. «Божевільне радіо») — естонський комедійний гурт, у склад якого входять: Ганнес Вирно (Hannes Võrno), Петер Ойя (Peeter Oja) і Тармо Лейнатамм (Tarmo Leinatamm). Ще...
Детальніше...

Новини
Уґраїна
Архів
 

Енциклопедія
ВЕПСЛЯНДІЯ
Фіно-угорська країна. Розташована у т.зв. Міжозер'ї - трикутнику між Онезьким, Ладозьким та Білим озером. Населення - вепси, чудь, карели, великоруси, українці, цигани. Територія поділена адміністративними кордонами 5 суб'єктів Російської Федерації - Вологодської, Тверської, Архангельської, Ленінградської областей та Республіки Карелія.
Детальніше...

Енциклопедія



АБРАМОВ Кузьма

Ерзянський поет, письменник та лінгвист. Нар. 12.11.1914 у с.Стариє Наймани Большеберезніковського району Республіки Мордовія (Ерзянь Мастор). Учасник Другої Світової війни (поранений під м.Глухів, Україна). Військовополонений німецького табору "Ляндвассер" (1942-1945, м.Нюрнберг). Автор історичних романів, трилогії "Найман" (1957-1964) та "Степан Ерзя" (1980), драматичних творів. Перекладав Тараса Шевченка - твори "Заповіт", "Чого мені тяжко, чого мені нудно", "Ой чого ти почорніло", тощо. Стаття про Абрамова в УЛЕ. Під редакцію А. вийшов грунтовний тлумачний словник ерзянської мови "Валонь ёвтнема валкс". Національність - ерзя. Ще...

Народний письменник Мордовії (1985), лауреат Державної премії МАРСР (1977).

Закінчив середню школу м. Ічалкі (Іцял, 1933), вступив до Мордовського педагогічного інституту. Після першого року залишив навчання. 1935 А. працює вчителем Косогорської семирічної школи Большеберезніковського району, де й починає літературну діяльність.

1938-39 – редактор Мордовського книжкового видавництва. 1939 – забрали до сталінської до армії, курсант Тамбовського військово-пехотного вчилища. Згодом - учасник Другої світової війни. В офіційних біографіях не згалується, що А. провів у німецькому полоні майже три роки, а поранення отримав в Сумській обл., Україна.

1954 – заочно закінчив Мордовський педінститут.

== Творчість ===

Перша збірка віршів «Стихть» (Поезії) вийшла 1940. Перед цим А. пробував себе і як перекладач (автор перекладів творів Т. Шевченка, 1939). Однак насправді літературний хист К. Абрамова розкрився у післявоєнні роки.

1951 – на сцені Мордовського державного театру поставлено п’єсу «Од вий» («Нова сила»). 1952 – надруковано повість «Випускниця» («Надя») у альманасі «Літературна Мордовія». Важливим етапом творчості письменника були його оповідання, надруковані 1959-60 - у періодиці Мордовії. Вони видані згодом окремими книжками («Рассказы», 1959; «Русые косы», 1961; «Ратор лейга» («По Алатырю»), 1962; «Комолявка» («Хмелинка»), 1962. У них розповідається про внутрішній світ сучасника, про життя працівників села.

Вагомий внесок К. Абрамова у розвиток національної драматургії. 1998 - п’єсою «Эрьванть эсензэ ормазо» Мордовський національний театр відкрив сезон. Морально-етичним проблемам присвячено п’єси «Од вий» («Нова сила», 1951), «Сырнень зорюват» («Золоті зорниці», 1961), «Эрьванть эсензэ ормазо» («У кожного своя хвороба», 1968), тощо.

Естетичне осягнення дійсности в жанрах оповідання, повісті, драми підготувало А. грунт для написання роману-трилогії «Найман» (1957), «Ломантне теевсть малацекс» («Люди стали близькі», 1961), «Кача монь пачк» («Дим над землею», 1964). Це – перша прозова трилогія в ерзянській літературі. Вона присвячена найголовнішим етапам історії ерзянського народу. Майстерність зображення дійсностт та розкриття внутрішнього стану персонажів дає змогу говорити про великий внесок письменника до ерзянської літератури.

Пізніше створив трилогію «Эрзянь цера» («Син ерзянський», 1971, 1973, 1974) – про всесвітньовідомого скульптора С. Ерзю. Відзначений Державною премією МаССР (1977).

Великий читацький резонанс викликали романи «Эсеть канстось а маряви» («Своя ноша неважка», 1967), «Велень тейтерть» («Дівчина з села», 1980).
Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. А. з успіхом підкорював і новий жанр прози – епосний роман. Так, про життя ерзянської нації кінця 12 – початку 13 ст. розповідає в романі «Пургаз» (1988). Автор змальовує ерзянського князя Пургаза та близьких до нього людей у різних часових ракурсах, створює картини життя стародавніх ерзян, які були політично подрібнені на велику кількість окремих родів, що часто ворогували між собою та вже не мали змоги захистити себе від руйнівної навали.

Письменник через весь твір проводить ідею: тільки єднання могло врятувати народ від фізичного винищення та зберегти духовні цінности.

Другий епосний роман «Олячинть кисэ» («За волю», 1989) змальовує боротьбу країн Поволжя проти московської навали 1670-72, а також розповідає про очільників ерзянського руху опору - Акая Баляя та Альону Арзамаську.

До 85-тиріччя письменника Мордовське книжкове видавництво надрукувало зібрання творів ерзянського клясика в 7 томах (чомусь великоруською мовою).

Творчий шлях А. свідчить про наполегливі пошуки письменника, про творчу сміливість у вирішенні складних ідейно-художніх задач. Його творчість відрізняється справжнім новаторством, яке відбивається не тільки в реялістичному зображенні життя, в створенні глибоких національних характерів, так і в яскравости, оригінальности художніх форм та засобів.

Твори:
Избранные произведения в трех томах. – Саранск, 2004.

Біографія великоруською:
http://www.library.by/
shpargalka/belarus/006/525.htm

Дата: 08.10.2005 01:06

Про проект | Думки | Відгуки | Лінки | Архів

Статті
19.01.2012
Микола Сірук: Фіни демонструють характер
"Цьогорічні вибори Президента Фінляндії по-новому показали фінів. Вони не хочуть розплачуватися за чужі прорахунки країн єврозони. Саме цим, за словами найімовірнішого переможця президентських виборів у Фінляндії Саулі Нійністо, пояснюється успіх партії «Справжні фінни» на парляментських виборах у квітні 2011 року. Пан Нійністо проходить у другий тур голосування за кандидатуру на посаду Президента Фінляндії", - пише Микола Сірук в газеті "День". Нагадаємо, президентські вибори відбудуться у Фінляндії у цю неділю, 22 січня.
17.01.2012
Усталився західний кордон Мерянії
Перше товариство реетнізаторов, які стверджують, що білоруси мають балтське кривицьке походження, з'явилося 10 років тому. Тепер їхні однодумці є і в Російській Федерації. Вони твердять: балто-кривицькі території сягають Тверської та Московської областей. А там вже фіно-угорські кордони літописної Мері, яка також має власні активні групи "реетнізаторів" із десятирічною біографією. Важливо, що кривичі й меряни віднайшли спільний кордон. Поки що він умовний і не позначений на місцевости жодним чином. Але це й не потрібно Кривії та Мерянії. Своїм існуванням вони заперечують легітимність офіційної влади, яка привласнила право керувати "вигаданими слов'янськими спільнотами" - русскіми та беларусами.
14.01.2012
Метушня довкола совєцького Достоєвського
Викладачі Женевського університету Жан-Поль Бронкар і Крістіан Бота опублікували сенсаційний матеріал «Викритий Бахтін. Історія брехуна, шахрайства та колективного марення» про спадщину совєцького вченого-лінгвіста Міхаїла Бахтіна (1895-1975). На переконання швейцарських дослідників, Бахтін присвоїв собі чужі роботи, написані про великоруського письменника-шовініста Достоєвського. Їх авторами насправді були вчені Павєл Медвєдєв і Валєнтін Волошинов. Перший, як відомо, був убитий 1938 року бандою НКВД - після інсценування "народного суду", а другого закатували сухотами.
09.01.2012
Тарас Шевченко у фінських перекладах
Виявляється, першим перекладачем Шевченка фінською мовою був Вейкко Ервасті, поет із "лівацьким минулим". "Він народився в Фінляндії, але у 17-річному віці еміґрував до СССР. Це було 1931 року, під час активізації ультраправого «Лапуаського руху», адже сам Ервасті мав виразно ліві погляди. Йому вдалося уникнути долі багатьох інших «червоних» фінів, репресованих сталінським режимом. Ба більше, 1944 року він навіть став членом Спілки письменників СССР", - пише у своїх традиційних, дещо іронічних "нотатках інженера-філолога" Юрій Зуб. Із Гельсинкі він у добрий спосіб привітав зі святами - підготував перший в нашому літературознавстві нарис про фінські переклади поета Шевченка.
05.01.2012
Богдан Червак намацав будапештські "вузли"
Київський публіцист Богдан Червак - із правовірного націоналістичного табору. Не так давно він побував на семінарі в Угорщині, результатом чого став шкіц про "будапештський вузол українських проблем". Написаний шкіц не за бандерівським, а за традиційним "рухівським" каноном. Червак бідкається і про вічно "молоду українську державу", і про саботаж україномовних служб в греко-католицьких парафіях Угорщини... Так, зараз годі шукати глибших чи просто політичніших роздумів про українсько-угорські взаємини. Тому U пропонує цю статтю до прочитання. Її оприлюднено на популярному сайті "Українська правда".
Думка

Сучасні великоруси охоче "грають" у фіно-угрів
14.09.2011 / 00:37

Игра - это способ избежать серьезного переосмысления своих истоков, это страх осознать, что русские не славяне, а сложный этнический конгломерат, это страх потерять привычные ориентиры, мифы, идеологические штампы. В то время как для финно-угров это реальность, а значит мы честнее и трезвее вглядываемся в свое прошлое. Разве это плохо? Maxim Ryabchikov

Всі думки

Відгуки

Олександр (Сиктивкар)
2011.11.05 / 13:12

Про Семена Верниченко:
Свiтлоi памятi, Семен Васильович Верниченко, правнук козацького сотника Верниченка, вже не спiва пiсень нiяких. Помер. В липнi 2011р. зупинилося серце украiнського соловя на Далекiй Пiвночi Росii в м.Сиктивкарi. Похований там же на лiсовому кладовиську селища рiчникiв Красний затон. Нi кого з родичiв не було, нi з Украiни, нi з iнших мiсць. Найближчими стали хористи сиктивкарського народного хору "Украiна" та хористи-пiвчi сиктивкарськоi православноi церкви. Семен, останнiм часом, почав спiвати там на хорах. Службу провiв Отець Олександр (украiнець за походженням). За могилою зараз наглядають двi жiнки з украiнськоi громади м.Сиктивкара.

Всі відгуки

Наша кнопка
 
Copyright © 2004–2012 UGRAЇNA.org
Використання матеріалів з цього сайту дозволено
лише при гіпертекстовому посиланні на www.ugraina.org
Пишіть: