Енциклопедія

АВАКУМ Петров протопоп

Протоієрей РПЦ. Нар. 1620. Діяч ерзянського релігійного руху. Один з засновників фіно-руського старообрядництва, письменник. Національність - ерзя.

Авакум Петрович. Нар.1620 або 1621, с. Григорово Нижегородського повіту Нижегородської губернії, Ерзянь Мастор – 1.4.1682, м. Пустозьорськ, Ненія. За даними Л.Толстого і Д.Лихачова національність А. - ерзя (мордвин -заст.)

А. один із засновників фіно-руського старообрядництва, один з перших великоруських письменників. Народився в родині священика. Рано лишився без батька. Дитинство провів у важкій праці.

Паломництва у Макар’єв Желтоводський монастир. Бібліотека монастиря стала основою освіти А. Служив дяком у сусідньому селі Лопатиці, де був рукопокладений у священики.

В 1646-47 вступив до гуртка “ревнителів благочестя” (Москва, Мерянія), в якому звернув на себе увагу діячів церкви Івана Неронова і Стефана Воніфатьєва (Вніфатьєва) високою моральністю, безкомпромісністю у слідуванні церковним правилам навіть у побуті.

Певний час служив протоієреєм в місті Юр’євєц. З 1657 року в Москві повів боротьбу за збереження “істинно великоруської віри” проти реформ Патріярха Нікона (теж - ерзя за національністю).

Віровчення А. не отримало закінченого канонічного оформлення. Зародившись на політичному грунті боротьби за церковну владу між патріярхом та “ревнителями благочестя”, воно торкалося головним чином обрядової сторони Православної Церкви. А. виступав проти триперстя, багатоголосного церковного співу, виправлення книг за новогрецькими та українськими зразками, тощо.

У вересні 1653 року засланий із сім’єю до Тобольська, де продовжив боротьбу проти “ніконіянських затєєк”. За новим доносом засланий до м.Якутськ (Саха), але просто з маршруту направлений до експедиції, що йшла на Забайкалля. Дійшов до річок Шилка та Амур. Брав участь у заснуванні міста Нерчинська. Весною 1664 повернувся до Москви на виклик московського князя Алєксєя Романова. Мета -"заспокоєння розкольників" та примирення з реформованою РПЦ.

Авакуму обіцяли високі церковні посади та багатство, але він продовжив боротьбу. Як вправний оратор і вмілий проповідник, він залучив до старообрядництва тисячі нових прибічників, зокрема представників низки боярських родів.

У серпні 1664 засланий до с.Мезень Ненецької землі. Служив там у церкві. В березні 1666 знову доставлений до Москви для примирення і вкотре відмовився від нього. Свої погляди обстоював у прямих дискусіях з Родіоном Стрешньовим та білоруським філософом Симеоном Полоцьким.

У травні 1666 року розстрижений і приданий анафемі. У серпні 1667 засланий до Пустозьорська (в низов’ях ненецької Печори). Звинувачувався в причетности до Соловецького та Рачинського повстань. Після їх кривавого придушення закликав своїх послідовників царську гробницю “дьогтем мазати”. З кінця 1670 тримався на хлібі та воді у перекритій земляній ямі (площа біля 4м).

Канонізований РПЦС.

Оригінальну ікону на шкірі прот.Авакума зробив русинський художник із Ужгорода Артур Тиводар.http://www.tivodart.narod.ru/ukrstor.html