Енциклопедія

---

ЛІВОНІЯ (Лівімаа)

Фіно-угорська країна на узбережжі Ризької затоки Балтицького моря. Населення - ліви та латвійці. До ХІІ ст. моноетнічна країна лівів, розташована на північний схід  від гирла Даугави та у північній частині курземського узбережжя. В наслідок колонізації з боку куршів та латгалів втратили суверенітет, взявши пасивну участь у формуванні сучасної латвійської нації. Після 14 ст. Л. - географічний термін. Позначає не лише "постлівську" територію, але й землі південної Естонії. Л. понад чотири століття перебуває у сфері геополітичних інтересів Біларуси, Речі Посполитої, німецьких Орденів, Московії та естонських громад. Нині - у складі Латвії та Естонії.

У 18 столітті Лівонія потрапляє до складу Російської Імперії. Із створенням незалежних держав Латвія та Естонія історична земля лівів поділена навпіл естоно-латвійським державним кордоном, який зберігається і донині. У міжвоєнний час - 20-30-ті рр. ХХ століття - у прибережній латвійській Лівонії спостерігається відродження фіно-угорської ідентичности, створено народний "Лівський Дім", видається преса лівською мовою, створюється література. По закінченню Другої Світової війни відбувається "інтеграція" Лівонії у складі СССР, де естоно-латвійський кордон став адміністративним. Проте совітська окупаційна влада в інтересах армії депортує лівів із прибережних сіл, а відтак знищує останній острівеь компактного проживання лівської нації. Сьогодні нараховується до 200 чоловік лівської національности, які власне і є господарями великої європейської країни - Лівонії.

Українська історична наука дуже стисло пише про історію фіно-угорської Лівонії та лівів. Леонтій Войтович твердить, що фіно-угорська Лівонія у ХІІ столітті була даницею білоруської Полоцької держави: "Територія нинішньої Латвії була заселена лівами і куронами (куршами), які займали побережжя моря, та латгалами, земгалами і селами. Латгали північними кордонами впиралися в землі естів-чуді, а на сході і півдні межували з псковськими і полоцькими кривичами. За вплив на латгалів Полоцька земля сперечалася з Новгородом. Більш північніше латгальське князівство Толова в кінці XII ст. стало новгородським васалом, а його сусіди Ерсіке і Кокнессе — полоцькими васалами, престоли яких були передані князям полоцької династії. Між нижньою течією Даугави і естами, вздовж моря, лежала земля лівів. З XII ст. ліви були данниками полочан. Навіть у 1180 р., коли вже частина їх земель була опанована хрестоносцями, у полку вітебського князя Брячислава Васильковича під Друцьком знаходилася лівська дружина. Полоцькі князі не зуміли зберегти свій вплив на лівів, землі яких були протягом 1158-1210 рр. включені в державу хрестоносців, де панівним став німецький елемент". http://litopys.narod.ru/dynasty/dyn63.htm Укр.історик Ю.Мицик дещо спрощено дивиться на історію цієї країни: "ливи були асимільовані куршами і латгалами, а їхніми безпосередніми нащадками є невелика група рибалок у Талсинському р-ну Латвії" (Український археографічний щорічник. Вип.56, К., 2001. Стор.301). Працівник Інституту соціології НАН України Загороднюк Т.Ю. підготувала статтю про сучасну лівську громаду України. (Ліви. Етнічні спільноти України. Довідник / Ін-т етнічних, регіональних та діаспорних студій. – К.: Фенікс, 2001. – С.41).

Публіцист Володимир Вітковський порівнює спробу відродження фіно-угорської Лівонії у ХХ столітті із невдалою реетнізацією історичних країн Кашубії, Провансу та Ірландії. http://vgolos.lviv.ua/articles/1573.html

Див.також статтю "Ліви"