Енциклопедія

СААМІЯ

Саамія - фіно-угорська країна. Корінне населення - саами. Розташована на Кольському півострові та півночі Скандинавського півострова.

Саамія — країна під чотирма займанщинами. Норвегія, Фінляндія, Швеція та РФ мають по шматку саамської землі. Як і у випадку з міжвоєнною Україною, найбільш не поталанило російській займанщині Саамії. Офіційний перепис твердить, що саамів на Кольському півострові аж півтори тисячі чоловік, однак всі вони задіяні у традиційних промислах. Це значить, що реальна кількість «російських» саамів є набагато більшою - велику їх частку креолізовано, у тому числі заполярними українцями Мурманської області. Не випадково саме українсько-саамська дівчина Анастасія Юрченко стала на чолі першої Асоціації саамської молоді “Самнураш”.

Саамська спільнота, позбавлена в Мурманській області будь-якого територіяльного статусу, зуміла на початку 90-их реформувати своє громадське життя. На заваді цьому не стали ані алкоголізм, ані бідність, хоч в середовищі саамів ці загальні прикмети східно-фінського світу набули якихось гротескних форм. Щоправда навіть в самому Ловозері – неформальній столиці Кольської Саамії – володарі тундри виглядають куперівськими індейцями, що позбавлені будь-яких реальних прав у суспільстві колонізаторів. Але саме такі зовнішні декорації саамського життя призвели до ослаблення контролю федеральної влади за “лопарями” і створили для ловозерських політиків простір для незалежної роботи. А вони послідовно орієнтуються на націєтворчі схеми західних саамів, які вибороли собі неабиякі права. «Західний» Саамський рух побудовано за класичними скандинавськими принципами «конституційного поступу»: від поблажливого плескання по рамену до виділення квот в органах місцевої та центральної влади Швеції, Фінляндії та Норвегії. За безпосередньої участі “західних братів” створено Асоціацію саамі міста Ловозеро “ТАСТ”, яку очолив Євгеній Юшков. … Сьогодні саамський рух РФ серйозно сприймають і естонські політики, які усталили прямі контакти з Ловозером і вивозять саамську молодь на вакації до Таллінна.

Петербурзька імперія не заважала і не сприяла консервації традиційного способу життя саамів, тим паче з 1809 року по 1917 потужні громади кольських та фінських саамі жили в межах однієї держави. Довший час знання чиновників про цю країну вичерпувалося монографією найбільшого в ХІХ столітті саамолога Н.Хайруміна. Однак масова уява про лопарів формувалася під впливом біломроських карелів, предки яких ще в 17 столітті включили узбережжя Баренцевого моря в сферу своїх економічних інтересів. І, здавалося б, фіно-угри саамі повинні мати приязні стосунки зі своїми родичами — фінами-суомі та карелами. На ділі ж усе навпаки — в народі побутують пісні про лютих фінів та карелів, а на Кольському півострові не спостерігається жодного гуртування місевих саамів з громадою іжемських комі, які зявилися тут наприкінці ХІХ століття. Помітно, що зовні дикий народ сприймає московську пристуність на півострові як тимчасову, а от “зясування стосунків” з історичними фіно-угорськими ворогами лишається до набуття цією країною хоча б самоврядування.

В цьому сенсі унікальним для Півночі Європи є карело-саамський конфлікт. Він має давню історію та від того не менш драматичну напругу. У спробах захопити території між Онезьким та Ладозьким озером під Х століття карели спиралися на вепські та новгородські громади. Просунення карелів вглиб історичної Саамії призвело до втрати саамами 23 своїх територій. Ба більше, у ХХ столітті Карельська Трудова Комуна створена майже винятково на древніх саамських землях. Центр і Північ сучасної Карелії виповнений саамською топонімією, тут же знаходяться відомі сакральні центри саамів - сейди (це ідол з каменя або дерева. Їх розміри коливалися від невеличких каменів до величезних валнуів та плит) та лабіринти (найбільша їх кількість на Соловецьких островах). Найпівденніша відома божниця саамів - на узбережжі Онезького озера, неподалік від урочища Сандармох. Фактично, сучасна Карелія - це штучно з'єднані території Вепсландії та Саамії, пи чому власне карельських територій в РК - не більше 30%. Етнічний центр карелів знаходиться у складі Ленінградської області та Фінляндії. Древня столиця карелів - Кягісальмі - носила три іноземні імені: Кякісалмі, Кексгольм та Корела. Тепер от має четверте - Пріозьорск. Фініта ля комедія...

Саами в давнину мали спільний кордон з ненецькими племенами, релігійна свідомість яких формувалася не без їх впливу. В контакті з саамським світом формувався Соловецький монастир.

Невеличка громада саамі живе в Україні. Однак стосунки з саамскьих світом в Україні великі й древні. Археологи кажуть про 14 хвиль саамської колонізації в українському Поліссі в доісторичні часи. Саму Волинь римський історик Тацит називав Феннією, тобто Саамією. Саамський расовий тип зберігається у кількох етнографічних групах українців. Очевидно, саамського походження і слово "чагарник".

Державна незалежність Саамії може реалізуватися вже найближчим часом, однак доля Кольської Саамії знаходиться у руках світового фіно-угорського руху. Адже на сьогодні у територіальних водах Саамії не лише поховано атомний підводний човен «Курськ», а й створено інфраструктуру Північного Флоту РФ. Демілітаризація регіону є найнагальнішою необхідністю для Саамі. І головне, саамське питання – це ключ до багатьох таємниць расової генези всієї Європи, яка вся – від Басконії до Греції – має давній фіно-угорський субстрат.