Уґраїна — Фінляндія — Статтi

2,5 млн. біло-синіх фанатів

"15 травня вдруге в історії фінська збірна здобула чемпіонство з хокею. І от вдумайтеся, у Фінляндії фінальну гру спостерігало біля телеекранів понад 2,5 млн. глядачів, тобто майже половина всього населення. Ажіотаж виявився недаремним – фіни переконливо здолали шведів 6:1, і вся Фінляндія стояла на вухах до пізньої ночі. Тому я ніяк не можу оминути таку непересічну подію, а заразом вирішив ще й згадати своє босоноге дитинство. Адже особисто в мене інтерес до Фінляндії почався саме з хокею. Отож вмощуйтеся зручненько й читайте уважненько", - пише на власному сайті український філолог Юрій Зуб.

Грудень 1981 року. Весь народ і все прогресивне людство з великим ентузіазмом відзначило день народження дорогого Леоніда Ілліча, за сумісництвом великого друга хокею. Ніхто ще не знав, що це останній день народження ґенсека. Не знав цього і я. Я собі дивився гру турніру газети «Известия» Фінляндія – Швеція. Зараз вже навіть добре не пам’ятаю, хто там переміг, пам’ятаю тільки, що хтось вів у рахунку, але врешті програв. І от сам не знаю чому, а я відчув симпатію до фінів. І то таку, що вболіваю за них і дотепер.

Спочатку, зрозуміло, на першому місці в мене була все ж таки непереможна збірна СССР. Але десь від року 85-го чи 86-го я навіть у матчах СССР – Фінляндія почав реґулярно зраджувати батьківщину, тобто вболівати за фінів.

Фінська збірна довго не могла здобути медалей на офіційних турнірах. Дуже часто фіни були за крок до цього, але кожного разу щось ставало на заваді. І от нарешті 1988 рік, Олімпіада в Калґарі. Перед останньою грою проти СРСР фіни вже мають ґарантовану «бронзу», але можуть здобути і «срібло», якщо зіграють бодай внічию. Пам’ятаю, що той матч, який почався десь о 12-й ночі, я дивився разом з татом, допізна. На другий день треба було йти до школи, але яка там школа, коли тут така подія світового масштабу! І от коли пролунав фінальний свисток, який зафіксував рахунок 2:1 на користь фінів, радість юного вболівальника випирала далеко за межі нашої дев’ятиповерхівки. Це була, до речі, ще й взагалі перша перемога Фінляндії над СССР в офіційних турнірах.

Потім були й медалі чемпіонатів світу. Формула турнірів у ті часи змінилася, і в кінці завжди була фінальна гра. Поступово й фіни почали виходити до фіналу. Перші дві спроби закінчилися невдачею, але нарешті 1995 року Фінляндія вперше перемогла в фіналі. І не когось там, а своїх одвічних конкурентів шведів, і не десь там, а саме у Швеції. Омріяні золоті медалі! Що діялося тоді в Фінляндії – про це тепер можна судити хіба з розповідей очевидців або кадрів телехроніки. Сам я тоді тішився в Україні в міру своїх сил і фантазії. Щоправда, мені тоді трохи не пощастило в тому сенсі, що це був єдиний чемпіонат на моїй пам’яті, коли я не зміг подивитися жодної гри по телевізору. Українські канали не показали тоді навіть фіналу, а кабельного телебачення ми тоді не мали. Про трансляції в Інтернеті тоді ще не було й мови. І от я намагався якось відшукати бодай радіорепортаж про фінал. Врешті довелося вдовольнитися чеським радіо, яке передавало щопівгодини інформацію про те, що відбувається в грі. Нарешті повідомили: фіни – чемпіони. Без особливих емоцій. Ну, чехам що – одна північна країна перемогла ще одну північну країну. А от зате у всесвіті почалися незворотні процеси. Сонце засяяло яскравіше, земна куля почала швидше обертатися, а якась далека й високорозвинута цивілізація вирішила вступити в контакт з землянами, які тепер уже дозріли до цього. Не було нічого такого? Ну не знаю, мені в усякому разі здавалося, що щось таке мало б статися того дня.

Дехто з українських прихильників фінського хокею вважав тоді, що тепер уже фіни ставатимуть чемпіонами якщо не щороку, то принаймні що два роки. Які можуть бути сумніви? Але не так сталося, як гадалося. Після першого «золота» фінів наче заклинило. Чого вартий хоча б фінал 2001 р., коли вони вели 2:0 за 10 хвилин до кінця, але пропустили дві шайби в основний час, а потім ще й вирішальну третю в додатковий. І що тут вдієш? Фортуна пофліртувала собі, порозважалася, а сама пішла до іншого.

Можна згадати й Олімпіаду 2006 р. в Турині. Фіни як почали трощити всіх, то вже ніяк не могли зупинитися – сім перемог поспіль. Зупинитися їм допомогли любі друзі шведи. Той фінальний матч став пам’ятним для мене. Його показували в Гельсинкі на великому екрані в центрі міста, на Торговій площі, і я дивився гру там. Людей зібралося чимало, але чималим було й розчарування. Незважаючи на поразку, команда в повному складі приїхала на ту ж таки площу по закінченні турніру, щоб відсвяткувати бодай «срібло». Я знову пішов туди. Морозець був добрячий, і ми зігрівалися, скандуючи всяке різне. Пам’ятаю, як якийсь чолов’яга завзято вигукував по-шведськи фразу, суть якої зводилася до того, що один з лідерів шведської збірної Матс Сундин – представник сексуальних меншин. З чого було зрозуміло, що той чолов’яга аж ніяк не заблукалий підданий шведського королівства. Ну, у фінів взагалі є ціла серія анекдотів про «не таких» шведів.

Минуло трохи більше року, і збірна Фінляндії знову вийшла до фіналу, тепер уже чемпіонату світу. Гру знову показували на великому екрані в центрі міста, я знову пішов дивитися, і фіни знову програли.

Незважаючи на таку не вельми приємну тенденцію, я й тепер, коли фіни вийшли до фіналу, вирішив дивитися гру на великому екрані. Це називається непримиренна боротьба з забобонами. Але нічого не вийшло – цього разу ніхто не наважився організувати колективний перегляд, і я змушений був лишитися вдома. Взагалі, для мене цей чемпіонат світу став повною протилежністю чемпіонату 1995 року – цього разу мені вдалося подивитися геть усі матчі фінів, зокрема й переможний для Суомі фінал. Але спільним для цих чемпіонатів було те найголовніше, що Фінляндія обидва рази здобула золоті медалі. І що особливо приємно – у Братиславі керманичем був фінський головний тренер, вперше в історії (1995 року збірну привів до перемоги швед Курт Ліндстрем).

Це була якась шалена команда. Не маючи у складі яскравих зірок, вона виявляла чудеса витривалості. Про її незламний характер і віру в свої сили свідчить хоча б такий цікавий факт. В семи матчах з дев’яти фіни поступалися в рахунку під час гри, іноді навіть у дві шайби, але шість разів при цьому переламували перебіг подій і здобували вольову перемогу. В тому числі й у фіналі. Раніше майже завжди було якраз навпаки.

Я дивився фінал, лякаючи сусіда за стіною своїми дикими криками. Мене страшенно дивувало, як він, фін, може спати в такий день. А сам, до речі, спортсмен. Невже на один день не можна забути про режим?

Ну але то таке. Додивившись трансляцію до кінця, я, хоч було вже й попівночі, вирішив поїхати велосипедом до центру, подивитися як Гельсинкі святкує перемогу. Вдягнув білу футболку «Воплі Відоплясова», яка чимось нагадує форму зб. Фінляндії. В такий день можна переконати себе, що вони взагалі ідентичні.

Виїжджаю. В нашому районі всі сплять, все тихо. Думаю собі – поїду паралельно з центральними трасами, там автівки з фанатами мусять десь бути. На бічній дорозі назустріч іде молодик у справжній футболці зб. Суомі. Втім, ніяких емоцій не виявляє. Невже всі отак спокійно розійдуться по домівках? Їду далі, вже обіч траси. Ніхто не сиґналить, нічого. І от нарешті – бііііп! бі-бі-біііп! Ага, от і свої. Горлаю у відповідь щось тваринне. Наближаюся до центру. На перехресті стоять і сиґналять вже дві автомашини. Ну, вже тепліше. Поступово їх більшає. Я виїжджаю на Залізничну площу. Отут вже святкування в розпалі, звукове оформлення таке що ну. Звідусіль чути вигуки, автівки проїжджають з прапорами і щасливими фінами в розкритих шибках. Починаю ляпатися руками з уболівальниками на вулиці, іноді і з тими, хто висовується з автівок. Кружляю довкола, намагаючись не натрапити на осколки від пляшок, яких уже валяється багацько. Їду до Головної пошти, перетинаю широку Маннергеймінтіе, рух на якій стоїть, а поміж автами сновиґає радісний люд.

Повертаю назад і вирішую заїхати ще на Торгову площу. По дорозі якийсь дядько чи то жартома чи то всерйоз просить підвезти до Калліо. А Калліо – то ж за два кроки звідси! Я тільки всміхаюся в відповідь і їду далі. І от я на Торговій площі. Бачу, як на звичному місці починається підготовка до встановлення сцени. Ага, то свято буде ще й за участю всієї команди. Але то аж ввечері, а наразі фанати самостійно відтягуються на всю губу. Я вже цього не застав, а пізніше побачив у репортажі, як найвідчайдушніші лізли купатися в фонтан. Це вже стало традицією, так було і 1995 року. Натомість групове фото на тлі поліційного автомобіля – то вже, мабуть, новація. Люд потроху розходиться, ну й я вирішую вертати додому – все ж таки друга ночі. По дорозі мене ще зупиняє молода фінська генерація, точніше двоє її представників. Почувши, що я з України, вперто намагаються говорити англійською, хоч я пояснюю, що добре розумію фінську. Один нарешті переходить на рідну. Розпитує, де зараз збірна України. Я й кажу, що в ду… тобто в першому дивізіоні.

Все, далі вже без особливих пригод. Ще запам’яталося, як уже ввечері, після офіційного святкування перемоги, я в центрі міста побачив гурт темношкірих «нових фінів», вбраних у фанатські біло-сині кольори. Прикольно.

От і по всьому. Фінляндія – чемпіон світу! Suomi on maailmanmestari!

Ну і щоб з цього розділу була бодай мінімальна філологічна користь, я ще наведу повний список чемпіонської команди по-фінськи й по-українськи:

Воротарі:
Petri Vehanen – Петрі Веганен
Teemu Lassila – Теему Лассила
Niko Hovinen – Ніко Говінен
Захисники:
Jyrki Välivaara – Юркі Вяліваара
Anssi Salmela – Анссі Салмела
Janne Niskala – Янне Ніскала
Sami Lepistö – Самі Лепісте
Topi Jaakola – Топі Яакола
Pasi Puistola – Пасі Пуйстола
Ossi Väänänen – Оссі Вяанянен
Lasse Kukkonen – Лассе Кукконен
Нападники:
Mikko Koivu – Мікко Койву
Tuomo Ruutu – Туомо Рууту
Mika Pyörälä – Міка Пюеряля
Leo Komarov – Лео Комаров
Niko Kapanen – Ніко Капанен
Juhamatti Aaltonen – Югаматті Аалтонен
Janne Pesonen – Янне Песонен
Jarkko Immonen – Яркко Іммонен
Mikael Granlund – Мікаель Ґранлунд
Jani Lajunen – Яні Лаюнен
Antti Pihlström – Антті Піглстрем
Petteri Nokelainen – Петтері Нокелайнен
Janne Lahti – Янне Лагті
Jesse Joensuu – Єссе Йоенсуу

Головний тренер:
Jukka Jalonen – Юкка Ялонен

http://personal.inet.fi/koti/jurkozub/notatky.html#%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB%203