Уґраїна — Фенно-Сибір — Статтi

40% мов світу - в черзі до небуття

Нівхи – народ із Східного Сибіру – ніяк не можуть сказати "все просто, як один, два, три". Залежно від того, про що вони говорять – про лижі, про човни або про сув'язки сушеної риби – вони вживають різні числівники. Власне, двадцять шість різних комплексів числівників. Недивно, що 90% нівхів вважають за краще спілкуватися між собою великоруською. Це рішення поставило нівхську мову на межу вимирання, сумно іронізує журналістка Клер Сорз в матеріялі газети The Independent.

І не тільки нівхську. Як вважають лінгвісти, до кінця цього століття зникне половина мов світу. Носіями 80 основних мов – наприклад, англійської, великоруської та китайської (точніше, її мандаринського діялекту) – є приблизно 80% населення планети, а 3500 "лінгвістичних карликів" зобов'язані своїм подальшим існуванням всього 0,2% мешканців світу.

"Темпи зникнення мов, яке ми спостерігаємо, просто безпрецедентні для історії людства, – відзначає Девід Гаррісон, автор книги "Коли вмирають мови". – Причому воно відбувається швидше, ніж вимирання рослин і тварин. У "Червону Книгу" можна було б внести більше 40% мов світу. Що ж до флори і фауни, то під загрозою зникнення перебувають 8% видів рослин і 18% видів ссавців – не так вже багато, якщо порівняти з мовами!"

Коли вимирають дельфіни або орли, люди впадають у сентиментальність і сумують, але смерть мови – подія, яка проходить непоміченою, хоча трапляється вона частіше: кожні два тижні зникає ще одна мова. Головні винуватці – глобалізація і міграція. Важкий економічний стан примушує людей переселятися з рідних сіл у великі міста, а "Lingua franca", якою послуговуються між собою товариші по службі, тіснить місцеві мови. У знищення мови вносять велику лепту діти: дитина, яка змалку говорить іспанською та мовою майя, незабаром приходить до думки, що іспанська краща, оскільки нею розмовляють у школі та по телевізору.

Гаррісон і його колега Ґреґ Андерсон, директор Living Tongues Institute, виявили в своєму дослідженні на нашій планеті п'ять "гарячих точок", де вимирають мови. Це північ Австралії, Центральна Америка, штат Оклахома разом з південним заходом США, Північно-західне плато на Тихоокеанському узбережжі Північної Америки (Британська Колумбія, а також штати Вашингтон і Орегон) і Східний Сибір.

Під час досліджень вони познайомилися із немолодим австралійцем Чарлі Мунґулда, аборигеном, що живе на Північній Території. Мунґулда – остання в світі людина, що говорить мовою амурдаґ, яка раніше вважалася повністю зниклою. Гаррісон вмикає мені запис голосу Чарлі, що згадує, як вимовляв слова його покійний батько. Після того, як голос замовкає - довга павза. "Це одні з останніх слів на амурдазі, які ми коли-небудь почуємо", – вимовляє із зітханням лінгвіст. Хіба що знайдеться людина з "поставленою від природи" вимовою, яка зуміє правильно прочитати близько 100 слів (наприклад, aburga – "змій-веселка"), які ученим ледь вдалося записати буквами.

Втрата мов означає, що разом з ними зникають культури, особливі способи бачення світу. Часто цитовані приклади з безліччю позначень снігу в мові ескімосів або різновидів рису, які розрізняють деякі африканські народи, вже стали широко відомими. Але чи знаєте ви, що дві сотні людей з індонезійського острова Сулавесі – носії мови торатан – можуть одним словом описати ситуацію, коли ви прокидаєтеся і виявляєте, що щось змінилося. Ви розплющили очі й помітили, що уві сні впали з ліжка? Matuwuhou!

Якщо ж вам доведеться пасти оленів із сибірським народом тувінців-тоджінців, уявіть собі, що вам треба вказати співбесідникові на відмінного п'ятирічного кастрованого об’їждженого самця. Назвіть його просто chary.

Крім того, втрата мов часто означає ще і втрату національної ідентичности. Серж Саґна з Сенегалу, аспірант лондонської Школи досліджень Сходу і Африки, може свідчити про це особисто. Нещодавно Саґна їздив до рідного села, щоб у польових умовах зайнятися вивченням мови бандіал, якою говорять його одноплемінники. "Моє "я" цілком відображене в моїй мові, – говорить аспірант. – Вона відображає унікальну картину світу й цілу історію, без якої ми не можемо рухатися вперед".

У Сенегалі мова бандіал відтерта на задній плян не тільки колишньою мовою колонізаторів – французькою, переважаючою в галузі освіти та висококваліфікованої професійної діяльності, але й мовою волоф – діялектом хіп-хопу, вулиць і фанатів модного танцю "мбала". Навіть сам Саґна неохоче визнає, що після зміни двох поколінь його рідна мова зникне.

Мабуть, ще важливіше те, що мови забирають із собою в могилу не тільки окремі слова і своєрідні особливости культур, але й значну частину пізнань, накопичених людством.

"Ми живемо в еру інформації, коли інформація та знання теоретично вважаються великою цінністю, але ми ризикуємо викинути на смітник пізнання, накопичені протягом тисячоліть, – відзначає Гаррісон. – Велика частина того, що ми знаємо про вимираючі біологічні види, міститься в закодованій формі в мовах, у яких ніколи не було писемности. Отже, рятуючи мови, ми зможемо сприяти порятунку біологічних видів і екосистем".

Ось вам яскравий зразок – центральноамериканський метелик, який англійською називається "Two-barred flasher", що можна вільно перекласти як " виблискувальниця з двома смужками". Довгий час вважалося, що це єдиний вид, але корінні мешканці Мексики – індійці племені цельталь – розбиралися в метеликах куди краще за вчених. Вони володіли добре відлагодженим методом розпізнання метеликів різних видів відповідно до того, посіви яких культур ті об'їдали. У результаті західні біологи надолужили втрачене і підтвердили, що насправді мова йде як мінімум про 10 споріднених видів метеликів.

Так само 4 тис. носіїв мови кайяпо – жителі Бразилії – розрізняють, відповідно до своїх традиційних пізнань, 56 різновидів бджіл. Розпізнають їх за найрізноманітнішими ознаками – від траекторії лету до якости меду.

Цілителі-травники з болівійського племені кальявайя пішли ще далі. Протягом останніх 500 років вони шифрують свої пізнання про тисячі лікарських рослин, передаючи їх назви і, взагалі цілу таємну мову, від батька до сина. Отака охорона патенту лінгвістичними засобами.

"Кальявайя – відмінний приклад мови, яку можна було б запатентувати одночасно як форму і зміст. Це допомогло б забезпечити економічний добробут народу, який її винайшов, і захистити цілителів від зажерливих фармацевтичних компаній, які прагнуть скористатися цими знаннями задурно", – говорить Гаррісон.

І що можна зробити для збереження цих мов і знання, зафіксованого в них?

Мешканка Австралії Доріс Едґар, якій пішов дев'ятий десяток, – одна з останніх трьох носіїв мови явуру. Едґар ходить по школах у місті Брум на заході Австралії і знайомить учнів із назвами місцевих рослин мовою явуру і застосуванням цих рослин у традиційній культурі.

За оцінками Андерсона, для роботи над повноцінним науковим записом мови потрібні три-чотири роки і до 200 тис. фунтів грошей. "Є люди і громади, які просять у нас допомоги для порятунку своїх мов, – відзначає він. – Були б гроші – але грошей нам не вистачає".

Клер Сорз (щоденна англійська газета The Independent)