Уґраїна — Фенно-Сибір — Статтi

«Всенародні свята» на домовинах корінних народів

«Шароварна» національна політика щодо фіно-угорських народів Російської Федерації – не новинка. Різноманітні «фестивалі», «дні мови», «дні культури» щотижня відбуваються на просторах кількох десятків фіно-угорських країн, які розташовані в РФ. Два подібних фестивалі відбуваються й на фіно-угорських землях Сибіру. Фестиваль "З вірою у Великоросію, з любов’ю до Таймира" буде у Дудінці 4 листопада.

Два мільйони рублів (бл. 400,000 грн) будуть витрачені, за словами чиновників, на "збереження і розвиток культури на території Таймирського Долгано-Ненецького муніципального району та виявлення самобутніх виконавців і майстрів серед населення району". Чиновники сподіваються, що фестиваль покаже культуру і багатство сімейних традицій корінних народів, які населяють Таймирський півострів.

І зовсім вже знущанням виглядає заява голови Комітету культури Валентини Сацької, що «фестиваль повинен стати справді всенародним святом». Для цього чиновники звозять корінних мешканців з усього району. А чого варто знайти майстрів фольклору серед, наприклад, трьох тисяч ненців?

Не відстають від «просунутих» діячів культури й чиновники Югри: нещодавно у Ханти-Мансійську пройшов гала-концерт загальнофедерального патріотичного проекту - Фестивалю фестивалів "Ми єдині, ми - Росія".

Зрусифіковані українці, які перебувають на провідних владних позиціях в Югрі, теж вказували на місце культури корінних народів в РФ: «лубковий» фольклор. Губернатор Югри Олександр Филипенко пішов ще далі. Він розповів про патріотизм людям, які тисячоліттями населяють ці землі: «Патріотична пісня - це душа народу. З нею людина згадує найдорожче - сім'ю і Батьківщину».

До речі, автор гімну фіно-угорської держави Югра етнічний українець Олександр Радченко під час концерту отримав відзнаку «За вірність темі». Нагадаємо, що тема – «Ми єдині, ми – Росія».

Водночас етнологи задаються питанням: для кого проводяться подібні фестивалі?

Три тисячі ненців складають лише сім з половиною відсотків населення Долгано-Ненецького АО, долгани – 13,87 %. Культури цих народів, які мешкають переважно у сільській місцевості або є кочовиками, перебувають у стані коми. Не існує нено- та долганомовного інформаційного простору, естради, кіно, телебачення та радіо. Культура двох промислових центрів – Дудінки та Норільська всуціль великоруська.

Не краща ситуація у Ханти-Мансійському АО – відсоток хантів та мансів – 1,2 та 0,7 відповідно. Зрозуміло, що більша частина корінних народів просто «розчиняється» у великоруському середовищі великих міст, і вже друге покоління втрачає національну ідентифікацію.

Майбутнє хантів, мансів, ненців та інших – за злим імперським жартом - «малих» народів – питання, цілком вирішене у стінах Кремля. І призначення подібних фестивалів – замулювати очі як всередині федерації так і світовій спільноті.

Тільки от чи погодяться на таку долю фіно-угри?

АК