Уґраїна — Соловки — Новини

Соловки - це кладовище стародавніх саамів

Щорічні подорожі українських журналістів на Соловецькі острови у складі груп "Меморіялу" - ключ до таємниць фіно-угорського світу. Принаймні спостережливі репортери виносять із цих поїздок не лише враження про ГУЛАГ, але й новий позачасовий зір, який здатен глибоко бачити Росію.

До спостережливих журналісток вочевидь належить кореспондентка газети "Україна Молода", дипломант Київського товариства культури народів фіно-пермської групи Ярослава Музиченко.

Цьогоріч вона вдруге рушила у складі української експедиції на традиційну прощу до об'єктів карельського ГУЛАГ: Петроскої, Каргумякі (Медвежогорськ), Біломорканал, урочище Сандармох, пересилка "Кемь", Соловецький архіпелаг.

5 вересня вона вмістила "творчий звіт" про серпневу поїздку. І от - цікава деталь: Ярослава прямо пов'язує Соловецькі острови із саамським народом, який є першим володарем чарівного архіпелагу в Білому морі: "Три тисячі років тому Соловецькі острови вже були кладовищем, - пише пані Музиченко. - Тут, неподалік Полярного кола, серед Білого моря (воно й справді виглядає cвинцево-білим під постійно захмареним небом) ховали своїх покійників СТАРОДАВНІ СААМИ. З того часу збереглися на островах 13 порослих травою таємничих лабіринтів, викладених з каміння, один з яких — найбільший в Європі".

Це чи не єдина згадка про фіно-угрів у досить великому есеї. Але - точна і беззастережна. Бо у великоруській традиції прийнято "недобачати" первісних власників островів, або уникати називати їх по імени - саами.

Наприклад, у чудовому дослідженні Єлєни Андрєєвої про природу саамських лабіринтів на Соловках, вона жодного разу так і не згадала їх по імени: "Те, що поховання проходили на островах, було для доісторичних людей дуже важливо. Мертвий буцім-то переходив через стихію води. Символіка води посідає вагоме місце у всіх релігіях і теж пов'язана із спираллю і лабіринтом. Вихрьові рухи у воді слугували натяками на занурення в «пучину смерти» (Бідерманн Г., Енциклопедія символів). У багатьох релігіях човен і хвилі — символ смерти і неповернености. Єгипетських фараонів перевозили ховати до «Міста мертвих» на спеціяльному судні, яке теж ховали поруч із пірамідою. У північних народів часто-густо і ховали в човні".

Отже, все про саамів, але в той же час - нічичирк про них. Московська традиція - все, що було до них - непевне, таке, що не має імени.

Але у випадку із Соловками справді не все так просто. Вже у часи першої місії новгородських ченців Зосіми та Савватія на Соловках була складна етнополітична ситуація. За певними даними, вже тоді саами поступилися місцем карелам і, вочевидь, не добровільно. До речі, на 14-15 століття припадає сплеск карельсько-саамських прикордонних воєн і, очевидно, в епіцентрі протистояння був і цей архіпелаг - зручна стоянка для рибалок, унікальна земля, що омивається теплими течіями аж із Атлантичного океану. Отже, коли в 17 столітті остаточну владу над островами перебрала Москва, про соловецьких саамів таки встигли забути.

Саму назву Соловки виводять нині з карельських діялектів. Хоча, скажімо, острів Анзер - яскраво саамського звучання. А от назва "Заяцькі острови" можуть бути спадком давнього фіно-угорського культу зайця - тотемної і шанованої тварини у карелів, які вважали довговухих медіюмами - "контактерами" з потойбічним світом.

Що ж, не всі труженики українських ЗМІ, що рушали за Соловецьким маршрутом, бачили за східним кордоном складний фіно-угорський світ. Де-хто обивательські відштовхував цю тонку матерію, заглиблюючись у власні марева про відразну Імперію.

Ярослава Музиченко ж віднині друг всіх саамів. Вона визнала їх право на власні "кладовища" - Соловецькі острови.

Ожомасонь Кірдя

Також праця Єлєни Андрєєвої на: http://www.solovki.info/?action=archive&id=294