Уґраїна — Вепсляндія — Новини

За правду про Путіна – тюрма?

Екс-депутат міської ради Санкт-Петербурга та наближена до Анатолія Собчака Марина Сальє зробила низку гучних заяв про минуле прем'єр-міністра РФ Владіміра Путіна та його діяльність початку 1990-х років.

За словами Сальє, найвідоміший вепс сучасності був безпосереднім організатором крупних справ із розкрадання державного майна, повідомляє ingria.info.

Глава уряду РФ, який займав у той час посаду голови Комітету із зовнішніх зв'язків при мері Санкт-Петербурга, підписав у 1992 році документ, відповідно до якого партія нафтопродуктів і рідкоземельних металів вартістю близько $ 100 млн була вивезена за кордон в обмін на партію продовольства.

При цьому, як зазначає Сальє, продовольство до країн РФ так і не надійшло.

Екс-депутат заявляє, що стосовно Путіна нею було ініційоване розслідування прокуратури, яке з невідомих причин зупинили, а сам підслідний отримав підвищення.

За словами Марини Сальє, повернутися до викривань Путіна її спонукав фільм "Анатолій Собчак. 10 років потому".

Нагадаємо, ще один депутат Юрій Шутов, який розповідав правду про діяльність Путіна в 90-х, 17 лютого 2006 року був засуджений до вищої міри покарання - довічного ув'язнення.

Довідка:

У 1992 році Сальє очолила комісію Санкт-Петербурзького міськради, створену для розслідування діяльності голови Комітету із зовнішніх зв'язків при мері Санкт-Петербурга Владіміра Путіна. Після того, як комісія надала результати розслідування, міськрада ухвалила резолюцію, що закликає мера відправити Путіна у відставку і доручити прокуратурі розслідувати корупцію і розкрадання коштів. Мер проігнорував рекомендацію.

На початку 2000 року Сальє вела кампанію проти Путіна, намагаючись привернути увагу до результатів її розслідування.

У 2001 році вона несподівано залишила Санкт-Петербург і переїхала жити в село, розташоване більш ніж в 100 км від столиці Інгрії. З того часу Сальє з'явилася на публіці тільки один раз: на мітингу пам'яті Баріса Єльцина у Пієтарі.

За неофіційною інформацією, причиною такого раптового від'їзду стала вітальна телеграма від Путіна до Нового 2001 року, в якій він побажав Сальє здоров'я і можливості його використовувати.

Сама Марина Євгенівна у своєму інтерв'ю 2 березня 2010 "Радіо Свобода" спростувала це, пояснивши, що подібної телеграми вона не отримувала. У цьому інтерв'ю вона також розповіла про документи, що підтверджують обвинувачення Путіна в корупції. Там же вона пояснила свій від'їзд в село страхом за своє життя.

Довідка:

Юрій Шутов працював радником голови Ленради Собчака А.А. Потім написав книгу "Собчаче серце", присвячену розвитку "демократичної" корупції в Ленінграді (Пієтарі). Після виходу першої книги його спершу намагалися вбити, а потім заарештували за вигаданим обвинученням. Суд виправдав Шутова, визнавши висунуті проти нього обвинувачення повністю сфабрикованими.

У 1993 році він випустив нову книгу - "Собчача Прохіндіада, або Як всіх обікрали", в якій продовжив життєпис корумпованого керівництва міста і країни.

До 1999 року керував Комісією Держдуми з перевірки в Санкт-Петербурзі і Ленінградській області підсумків приватизації та відповідальності посадових осіб за її негативні результати, виявив численні факти розкрадання держвласності.

Встановив, що до розграбування міських підприємств і заводів має пряме відношення керівництво міської прокуратури в особі міськпрокурора Сидорука та його заступника Винниченка.

Шутов став вимагати притягнення високопосадовців осіб до кримінальної відповідальності. Був заарештований і свідомо обвинувачений у багатьох тяжких злочинах, яких не робив.

16 листопада 1999 в залі судового засідання Калінінського федерального районного суду на очах телеглядачів суддя Петренко, жахнувшись беззаконню та свавіллю міськпрокуратури, сміливо звільнила письменника з-під варти.

До зали тут же увірвалися люди в масках, озброєні автоматами, і стали бити Шутова, а потім схопили його і відвезли в невідомому напрямку. Так депутат знову опинився у в'язниці.

17 лютого 2006 Юрій Шутов був засуджений до вищої міри покарання - довічного ув'язнення